ЗОЛОТОТИСЯЧНИК ЗВИЧАЙНИЙ

ЗОЛОТОТИСЯЧНИК ЗВИЧАЙНИЙ — Сentaurium erythrea Rafn. (C. minus, C. umbellatum) — рослина родини тирличевих (Gentianaceae). Рос. назва — золототысячник обыкновенный, золототысячник малый, золототысячник зонтичный, центаврия. Нар. назва — сердушник, золотник, златотисячник. Рід золототисячник (лат. Centaurium) нараховує близько 20 видів трав’янистих рослин. Зустрічається майже по всій північній, середній і південній Європейській частині СНД, на Кавказі. Росте на луках, у балках. У більш південних районах трапляється в заплавах річок, уздовж озер, боліт, ставків, струмків і каналів. Іноді росте розсіяними заростями, площі яких досягають 1 га, частіше — дрібнішими групами. Розмножується насіннєвим шляхом, цвіте зазвичай на 23-й рік життя. Одним з основних районів промислової заготівлі З.з. є Карпати. Рослина також розповсюджена в Східній та Південній Америці, Австралії. З.з. — це дворічна (рідше — одно-трирічна) трав’яниста рослина, завв. 35–40 см. Стеблові листки супротивні, сидячі, видовжено-ланцетні, 3 см завд. та 1 см завш., із 3–5 добре помітними жилками. Прикореневі листки зібрані в розетку, оберненояйцеподібні, із 5 жилками, близько 4 см завд. та 2 см завш. Квітки правильні, двостатеві, довжиною до 1,5 см, темно-рожеві, із цвяхоподібним п’ятиматочковим віночком, зібрані в густу волоть. Плоди — багатонасінні коробочки. Насінини дрібні, неправильно-округлі, сітчастоямчасті, брунатні. З.з. занесено до Європейської фармакопеї, Фармакопей Росії, Німеччини, Естонії, Австрії, Польщі, Іспанії, Великої Британії. Як офіцинальну ЛРС застосовують траву золототисячника — Centaurii herba, зібрану під час цвітіння (червень–липень). Сировиною слугують квітучі покриті листям стебла, що зберегли свій натуральний колір. Стебла завд. 15–20 см і завт. до 5 мм з листям завд. до 12 см. Квітки рожево-червоні. Запах ароматний, смак дуже гіркий. Рослину зрізають вище прикореневих листків. Заборонено висмикувати траву з коренями. Зрізану траву складають у кошики суцвіттями в один бік. Сушать у сушарках при температурі 40–50 °С або на горищах під залізними, черепичними або шиферними дахами, рідше — під наметами, розстеливши траву тонким шаром на папір або тканину суцвіттям в один бік. При сушінні товстим шаром, особливо в приміщеннях з поганою вентиляцією, трава жовтіє, квітки знебарвлюються або чорніють. Сушіння в пучках недопустиме, оскільки призводить до знебарвлення сировини або загнивання всередині пучка. Також до заготівлі в Україні дозволений золототисячник гарний (C. pulchellum Druce), який має менші розміри (до 20 см завв.); стебло галузисте від основи, розетка прикореневих листків відсутня, квітки більш темні.

Основними діючими речовинами є гексазаміщені ксантони 1,6,8-тригідрокси-3,5,7-триметоксиксантон, 1,8-дигідрокси-3,5,6,7-тетраметоксиксантон; монотерпенові глікозиди генціопікрин, генціопікрозид, сверціамарин, амарогенцин; ефірні олії; флавоноїди: лютеолін, апігенін, скутеляреїн; фенолокислоти (p-кумарова, гідроксифенілоцтова, ферулова, протокатехова); кумарини (5-форміл-2,3-дигідроізокумарин); жирні кислоти; нікотинамід; монотерпенові алкалоїди генціанін, генціамін, генціанідин.

zolotys.ai

Як ЛР З.з. відомий з часів Діоскорида та Авіценни, які використовували його з лікувальною метою. Сьогодні траву З.з. широко застосовують у науковій та народній медицині. Настої, відвари, гіркі настоянки трави З.з. вживають для збудження апетиту, поліпшення травлення при зниженій секреції шлункового соку й посилення перистальтики кишечнику, для лікування виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, хронічного гепатиту. Антигельмінтна дія З.з. зумовлена вмістом алкалоїдів. Трава З.з. входить до складу апетитних і шлункових чаїв та багатьох препаратів. У народній медицині настій приймають при нервовому виснаженні, перевтомі, нервовій анорексії, хворобах печінки та жовчного міхура, спазмах кишечнику, хронічному ентероколіті, деяких гінекологічних захворюваннях, гаймориті, цукровому діабеті, для лікування золотухи, пневмонії, бронхітів, для поліпшення травлення. Зовнішньо настій застосовують для лікування ран, екзем, фурункулів, подагри; свіжий сік — зовні, для лікування запальних захворювань вуха. Препарати З.з. протипоказано особам із виразкою кишечнику або шлунка при підвищеній кислотності шлункового соку. Не можна перевищувати дозу препарату, щоб не порушити роботу системи травлення.

Лекарственные растения государственной фармакопеи. Фармакогнозия. Ч.1. // Самылина И.А., Северцев В.А. — М., 2001; Bajaj Y.P. Biotechnology in Agriculture and Forestry Medicinal and Aromatic Plants I. — New York, 1988; European Medicines Agency Evaluation of Medicines for Human Use // Westferry Circus, Canary Wharf. — London, 2009; European Pharmacopoeia. — 7th Ed. — Strasbourg, 2008.