СТАНДАРТНИЙ ЗРАЗОК — речовина чи матеріал, чиї відповідні властивості вивчені і розглядаються як прийнятні для тих досліджень, в яких він використовується (калібрування приладів, верифікація методик чи виконання аналізу). С.з. кваліфікують таким чином: первинний — речовина, характеристики якої атестовані без порівняння з іншою хімічною речовиною. Фармакопейний С.з. зазвичай є первинним; вторинний — речовина, характеристики якої атестовані та/чи розраховані шляхом порівняння з іншим С.з. Зазвичай обсяг атестації для вторинного С.з. менший, ніж для первинного. Усі робочі С.з. є вторинними. Міжнародний стандарт (International Standard) — речовина, отримана шляхом синтезу чи виділена з біологічного матеріалу, з використанням якого визначається активність у Міжнародних одиницях (International Unit). Зазвичай для першого Міжнародного стандарту активність установлюється шляхом міжлабораторного тестування. Потім для кожної нової серії Міжнародного стандарту активність визначають шляхом порівняння з попередньою серією даного стандарту, також шляхом міжлабораторного тестування. Міжнародні С.з. атестуються ВООЗ і використовуються для визначення біологічної активності субстанцій і ЛП. С.з. використовується для досягнення необхідної правильності та відтворюваності результатів у так званих порівняльних методах аналізу і забезпечення адекватного контролю якості АФІ або ЛП. С.з. дозволяють усунути похибки, пов’язані з розбіжністю в умовах проведення аналізу, в аналітичному обладнанні і т.п. Фармацевтичний С.з. розробляє виробник ЛП для контролю його якості відповідно до реєстраційного досьє. Далі вводять у дію аналогічний Фармакопейний С.з., що атестують і підтримують фармакопейним органом; він має статус офіційного галузевого С.з. і використовується в арбітражних аналізах і в будь-яких сумнівних випадках. ДФУ передбачає дворівневу систему фармацевтичних С.з. Робочий С.з. (РСЗ) (англ. Working Reference Substance): використовується для потокових аналізів замість офіційного С.з. за умови, що він відкалібрований за офіційним С.з. Він має статус С.з. підприємства.
Європейська Фармакопея та ДФУ використовують також і такі терміни: хімічні С.з. — це хімічні речовини або їх суміш, що використовуються у випробуваннях відповідно до монографій цих фармакопей. Вони є первинними, за винятком деяких С.з. для визначення мікробіологічної активності антибіотиків, які калібруються за відповідними Міжнародними стандартами. Спектри порівняння (reference spectrum) використовуються, як правило, для ідентифікації АФІ методом ІЧ-спектрофотометрії. Спектри порівняння одержують при аналізі субстанцій, що відповідають вимогам хімічних стандартних зразків. Біологічні препарати порівняння — БПП (Biological Reference Preparation — BRP) — АФІ, виділені з біологічних об’єктів, якість яких може бути охарактеризована тільки за біологічною активністю, а не за ступенем чистоти, на відміну від АФІ, отриманих синтетичним шляхом. БПП можуть бути первинними або вторинними. Вторинні стандарти калібруються зазвичай за Міжнародними стандартами. Якщо Міжнародний стандарт відсутній, Фармакопея вводить у дію свій первинний стандарт, активність якого може бути виражена в будь-яких одиницях, напр. титр концентрації вірусів або число бактерій.
Матеріал порівняння — МП (Reference Material) — речовина чи матеріал, гомогенний за однією або декількома характеристиками, що достатньо вивчені з метою використання даного МП як стандарту для калібрування приладів, для оцінки методик чи для аналізу зразків.
Сертифікований матеріал порівняння — СМП (Certified Reference Material — CRM) — матеріал порівняння, що має сертифікат. Для СМП одна або більше характеристик сертифіковані з використанням принципу простеження і наведенням оцінки невизначеності цих характеристик. Слід відрізняти МП і СМП від фармацевтичних С.з. Їх атестують, уводять в дію і поширюють відповідно до вимог системи якості ISO і використовують у всіх інших сферах, крім фармації. Однак в окремих випадках МП і СМП можуть використовуватися і у фармацевтичному аналізі (переважно для калібрування і валідації приладів). Простеження — якість результатів чи вимірів атестованого значення для С.з., коли вони можуть бути віднесені до офіційного значення (зазвичай — до національного чи міжнародного стандарту) через нерозривний ланцюжок вимірів, для кожної з ланок якої відома невизначеність.
На відміну від МП і СМП, сфера коректного використання фармацевтичних С.з. чітко обумовлена (аж до деталей методики аналізу; напр., для спектрофотометричної методики — використовуваний розчинник, довжина хвилі вимірів, використовувані концентрації, вимоги до кваліфікації спектрофотометра). Атестація фармацевтичних С.з. однозначно пов’язана зі специфікаціями на ЛП, для аналізу якого буде використовуватися даний С.з. Зазвичай фармацевтичні С.з. використовують у таких випробуваннях АФІ та ЛП: ідентифікація, перевірка придатності аналітичної системи; чистота (ідентифікація домішок і оцінка їхнього вмісту); кількісне визначення (або визначення активності).
При цьому використовують такі методи аналізу, як: ІЧ-спектрофотометрія (для ідентифікації, у деяких випадках для кількісного визначення чи визначення чистоти); кількісні методики з використанням спектрофотометрії в УФ- чи видимій ділянках; кількісні методики, що ґрунтуються на кольорових реакціях з наступним вимірюванням інтенсивності поглинання (з використанням приладу або візуальна оцінка); методи розділення (хроматографія чи електрофорез) для кількісних чи якісних випробувань; кількісні методики (включаючи автоматизовані), базуються на інших методах розділення, що використовують розподіл речовини, яка визначається між фазами розчинників — у тих випадках, коли ефективність екстракції залежить від конкретних умов навколишнього середовища, що можуть розрізнятися в різних лабораторіях і варіювати в часі; біологічні дослідження безпеки ЛП; мікробіологічні визначенням активності антибіотиків; визначення активності для речовин біологічного походження з використання методів in vivo чи in vitro. Інформація про С.з. біологічного походження, що використовується для аналізу субстанцій з рослинних об’єктів, не наведена через їх велику розмаїтість. Однак їх атестація і використання повинні відповідати загальним принципам, визначеним для хімічних С.з. Якщо для фармацевтичного С.з. не наводяться будь-які додаткові вимоги, його використовують у такому вигляді, в якому він отриманий, без додаткових перерахувань. Фармацевтичні С.з. зберігаються при температурі 2–8 °С. Однак деякі нестабільні субстанції/препарати можуть вимагати зберігання при температурі –20 °С, а вакцини — при –80 °С.
Використання Фармакопейного С.з. Фармакопейний С.з. Європейської Фармакопеї і ДФУ вводяться в дію цими фармакопеями та поширюються відповідно до рекомендацій Стандарту ISO 34 «Загальні вимоги до компетентності виробника стандартних зразків». Специфіка Фармакопейних С.з. офіційно вказується у вступній частині даного документа і полягає в тому, що користувачу не надають сертифікат на Фармакопейний С.з. і не повідомляють фактичне значення невизначеності характеристики, що атестується (вважається, що вона незначуща порівняно із заздалегідь встановленими відхиленнями — критеріями прийнятності) для конкретних методик, в яких використовуються дані фармакопейні С.з. Коректність використання фармакопейних С.з. для інших цілей Фармакопеєю не гарантується. У більшості випадків інформацію, достатню для коректного використання фармакопейних С.з., наводять безпосередньо на упаковці. У деяких випадках додають супровідний лист, де описують приготування розчину порівняння або наводять зразок хроматограми фармакопейного С.з. Після розкриття упаковки фармакопейного С.з., його стабільність не гарантується виробником. У зв’язку з цим рекомендують одноразове використання вмісту упаковки. Зберігання розчинів фармакопейних С.з. не передбачено.
Використання фармакопейних С.з. Європейською Фармакопеєю. Уводяться в дію і поширюються Комісією Європейської Фармакопеї при Європейському департаменті з якості ЛП (European Department for the Quality of Medicines) (м. Страсбург). Перелік наявних фармакопейних С.з. Європейської Фармакопеї може бути отриманий на сайті www.pheur.org. Фармакопейний С.з. Європейської Фармакопеї придатний для використання на момент відправлення. Однак якщо цей С.з. зберігають нерозкритим і в запропонованих умовах зберігання, то його можуть використовувати протягом усього терміну використання даної серії (номер діючої серії вказується в каталозі фармакопейного С.з. Європейської Фармакопеї).
Використання фармакопейних С.з. ДФУ. Вводяться в дію і поширюються відділом Державної Фармакопеї при ДП «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів» (Харків). Перелік наявних фармакопейних С.з. ДФУ може бути отриманий на сайті ДФУ http://phukr.kharkov.ua. Фармакопейні С.з. ДФУ призначені для виконання потокових аналізів та для зберігання в лабораторії протягом певного часу, зазначеного в інформаційному листі, де підтверджується також коректність використання даного С.з. для даної методики. Для зменшення потреби у фармакопейних С.з. використовують РСЗ (відповідно до внутрішньої системи якості організації і тільки з тією метою, з якою був атестований фармакопейний С.з.).
В Україні розроблена теоретична база атестації фармацевтичних С.з., яка використовується для атестації фармакопейних С.з. ДФУ, РСЗ і для тестових зразків, призначених для тестування лабораторій на професійну придатність. Основним інструментом створення теоретичної бази атестації фармацевтичних С.з. послужило систематичне застосування принципу незначущості (довірчий інтервал (∆2) є значущим на рівні P% (тобто незначущим на рівні (100–Р)%) порівняно з довірчим інтервалом (∆1), якщо сумарний довірчий інтервал зростає не більш ніж на Р%), тобто виконується така умова:
√∆12 + ∆22 ≤(100 + P)/P• ∆1.
Невизначеність для атестованого значення фармацевтичного С.з. (∆Rs) повинна бути незначущою в порівнянні з максимально припустимою невизначеністю результатів аналізу методики (∆Anal), в якій використовується даний С.з. Для рівня значущості Р=5%, прийнятого в аналітичній хімії, отримаємо:
∆Rs ≤0,32•∆Anal.
Вимоги до системи якості при атестації С.з. викладені в документі ISO.
Як матеріал для атестації С.з. зазвичай використовують відповідну фармацевтичну субстанцію (що являє собою діючу або допоміжну речовину), яка є досить чистою для того, щоб її використовувати як С.з.
Для фармацевтичного С.з. не розробляються спеціальні специфікації на матеріал для атестації. Атестація проводиться за заздалегідь розробленим протоколом. С.з. затверджується/вводиться в дію на підставі звіту про атестацію. За придатністю С.з. (протягом терміну використання даної серії) ведеться моніторинг за заздалегідь установленою програмою. Для кожного випробування заздалегідь установлюють критерії прийнятності. С.з. домішок одержують або шляхом синтезу, або виділяють з відповідної субстанції, в якій міститься дана домішка. Для С.з. домішок вміст основної речовини повинен становити ≥95% (у цьому випадку вміст прирівнюється до 100%). Якщо за технічних причин вміст нижче, конкретний вміст зазначається. Якщо дану домішку не можна одержати в достатній кількості, щоб атестувати її як С.з., можливе використання як С.з. суміші домішки і основних компонентів.
Атестація фармакопейних С.з. ДФУ здійснюється з використанням тих же принципів, що використовуються в інших похідних Фармакопеях. Підтвердження справжності (молекулярної структури) — використовують методи ЯМР, мас-спектрометрії, спектрометрії в ІЧ-ділянці спектра, елементний аналіз. Визначення чистоти — зокрема, визначають вміст органічних домішок (хроматографічними методами); води/залишкових розчинників/втрату в масі при висушуванні; неорганічних домішок. Також визначають чистоту абсолютними методами (диференціальна скануюча колориметрія, фазова розчинність, Тпл). Отримані при цьому результати не пов’язані безпосередньо з присвоєнням кількісного вмісту. Кількісний вміст установлюють обчисленням знайденого вмісту домішок з 100%. Для отриманого результату оцінюють невизначеність (∆Rs), яка не повинна перевищувати критичного значення. Крім того, зводиться «баланс»: вміст визначається «прямим» методом (зазвичай це титрування, результат коригують з урахуванням домішок); невизначеність результату не повинна перевищувати ∆Rs; отриманий результат не повинен відрізнятися від атестованого значення більше ніж на ∆Rs.
Як РСЗ атестують окрему серію фармацевтичної субстанції або частину цієї серії. РСЗ повинен мати ті ж атестовані характеристики, що й офіційний С.з., за яким був атестований даний РСЗ. РСЗ атестують за офіційним С.з. за тих же умов аналізу (тобто для кількісного визначення методом спектрофотометрії в умовах даної спектрофотометричної методики, для хроматографічного методу — у тих же хроматографічних умовах і т.д.). Зазвичай обсяг виконуваних аналізів для РСЗ істотно менший, ніж для відповідного фармакопейного С.з., зокрема: 1. Ідентифікація — спектрометрія в ІЧ-ділянці спектра: максимуми поглинання мають відповідати за положенням і відносною величиною таким у спектрі фармакопейного С.з. у межах заздалегідь установлених відхилень. Методи хроматографічного поділу: характеристики утримання повинні збігатися з такими для фармакопейного С.з. у межах заздалегідь установлених допусків. 2. Дослідження на чистоту: для методів хроматографічного поділу ті ж вимоги, що й для ідентифікації. Однак якщо С.з. використовується для кількісної оцінки вмісту домішки, аналітичний відгук повинен збігатися з такими для фармакопейних С.з. у межах заздалегідь установлених допусків. 3. Кількісне визначення: РСЗ калібрують за фармакопейним С.з. із присвоєнням для РСЗ відповідного процентного вмісту чи активності. Для числового значення характеристики, що атестують, повинні бути заздалегідь установлені вимоги до невизначеності (оцінка фактичної невизначеності вказується в сертифікаті на дану серію РСЗ).
ДФУ. Стандартні зразки, стандартні препарати та еталонні спектри. — Х., 2001; ДСТУ 3232-95. «Стандартні зразки. Основні положення, порядок розроблення, атестації, затвердження, реєстрації і застосування» // Держстандарт України. — К., 1996; Зволінська Н.М., Архіпова Н.М., Леонтьєв Д.А. та ін. Створення національної системи професійного тестування лабораторій контролю якості лікарських засобів: Атестація зразків для кількісного спектрофотометричного аналізу // Фармац. журн. — 2003. — № 6; Леонтьев Д.А. Теоретические основы аттестации фармацевтических стандартных образцов в Украине // Фармаком. — 2006. — № 1–2; Порядок використання стандартних зразків та інших речовин порівняння // Вісник фармакології та фармації. — 2002. — № 3; Леонтьєв Д.А., Сур С.В., Архіпова Н.М. та ін. Створення національної системи атестації лабораторій з контролю якості лікарських засобів: атестація тестового зразка лінкоміцину гідрохлориду для кількісної рідинної хроматографії // Фармац. журн. — 2004. — № 1; Reference substances and Infrared reference spectra for pharmacopoeial analysis. August 1999; WHO Technical Report Series, 1999. — № 885. — Annex 3. World Health Organization. General guidelines for the establishment, maintenance and distribution of chemical reference substances; ISO Guide 35:1989 (E): Certification of Reference materials — General and Statistical Principles; WHO Technical Report, Series № 885. World Health Organization, Geneva (1999); WHO Technical Report, Series № 800. World Health Organization, Geneva (1990); ISO Guide 31: 2000 (E): Reference material — Contents of certificates and labels.