ШОЛОМНИЦЯ БАЙКАЛЬСЬКА

ШОЛОМНИЦЯ БАЙКАЛЬСЬКА — Scutellaria baicalensis Georgi (лат. scutulum — малий щит або scutra — чаша, baicalensis — від географічної назви озера Байкал) — з родини ясноткових — Lamiaceae. Рід Ш. на території країн СНД налічує близько 119 видів, в Україні — 10. Рос. назва: шлемник байкальский.

Ш.б — багаторічна трав’яниста рослина, має коротке кореневище, яке переходить у товстий м’ясистий жовтий на зламі стрижневий корінь. Стебла чотиригранні, 15–35 (50) см завв., розгалужені, злегка опушені. Листки злегка шкірясті, супротивні, сидячі або короткочерешкові, ланцетні, 1,5–4 см завд., загострені, по краю війчасті, з внутрішнього боку з ледве помітними чорними крапчастими залозками. Квітки двостатеві, неправильні, поодинокі, пазушні, зібрані на верхівках стебел в однобокі китицеподібні суцвіття. Чашечка дзвоникоподібна, волосиста, двогуба, верхня губа при основі з опукло-ввігнутим поперечним придатком у вигляді гребінця. Віночок двогубий, синій, верхня губа коротша за нижню. Плід складається з чотирьох однонасінних горішкоподібних часток. Ш.б. поширена в Приморському краї, в Читинській та Амурській областях на сухих відкритих кам’янистих та щебнистих гірських схилах, рідше — у піщаних степах, на берегах річок. Культивується в Україні як ЛР та декоративна рослина.

Як сировину заготовляють корені Ш.б. — Radix Scutellariae baicalensis. Заготівлю проводять восени, після повного обсіменіння рослин. Викопують лише дорослі рослини з 5–6 стеблами. Зібрану сировину обтрушують від землі, звільняють від стебел так, щоб їх залишки не перевищували 1 см, миють і, розстеливши тонким шаром у затінку, сушать.

Корені Ш.б. містять флавоноїди: байкалін (7-О-глюкуронід байкалеїну), байкалеїн, скутеларин (7-О-глюкуронід скутеляреїну), скутеляреїн; стероїдні сапоніни, дубильні речовини, етерну олію, смоли.

Sholomnica_baikalska.eps
Байкалеїн R=H
Скутелляреїн R=OH

Препарати із сировини Ш.б. у вигляді настойки та спиртового екстракту мають седативні, гіпотензивні та протисудомні властивості й не виявляють вираженої токсичності. Призначають препарати Ш.б. при гіпертонічній хворобі І та ІІ ступеня, функціональних розладах нервової системи з підвищеною збудливістю, в т.ч. при серцево-судинних неврозах. До нових препаратів Ш.б. відносять Скутекс (таблетки сухого екстракту), який має ноотропну дію; Зілінат (препарат на основі похідних байкалеїну та лізину) гемостимулювальної дії для лікування онкохворих; Гістинат — препарат на основі похідних байкалеїну та гістидину, який чинить протизапальну дію при лікуванні легень та бронхів; Аспалінат (препарат на основі байкалеїну та калій-магнієвої солі аспарагінової кислоти) — з кардіопротекторною дією; Байкафед (препарат на основі байкалеїну та ефедрину) — з антиастматичною дією. У Китаї препарати Ш.б. застосовують для лікування гнійних дерматитів, алергії, гіперліпідемії та атеросклерозу. За кордоном використовують траву Scutellaria galericulata L. та S. lateriflora.

Попова Т.П. Химическое и хемосистематическое изучение видов шлемника. Автореф. дис. канд. фарм. наук. — Х., 1984; Растительные ресурсы СССР: Цветковые растения, их химический состав, использование. Семейства Hippuridaceae — Lobeliaceae. — СПб., 1991.