АНАЛІЗ КРАПЛИННИЙ

АНАЛІЗ КРАПЛИННИЙ — хімічний аналіз, у якому один або всі компоненти реакції (зазвичай аналізована речовина) застосовують у вигляді краплі. А.к. почали використовувати досить давно — крапельні реакції на папері для аналітичних цілей відомі з 1834 р., а 1920 р. російський учений М.О. Тананаєв запропонував краплинний метод аналізу, теоретично та практично його обґрунтувавши.

Основні особливості А.к. полягають у використанні найбільш характерних та чутливих реакцій при надзвичайно малій витраті речовин-реагентів та часу для аналізу (у 3–10 разів менше, ніж для аналізу пробірковим методом), простоті обладнання. Метод дозволяє швидко та безпомилково визначати той чи інший іон, незалежно від агрегатного стану проби. Досвід показує, що чутливість А.к. залежить не тільки від хімічних властивостей реагуючих компонентів, але й від умов, пов’язаних з методичним проведенням експерименту. Напр., межа виявлення якісної реакції в пробірці та на фільтрувальному папері може суттєво відрізнятися. Чутливість реакції на папері з нерозчинним реактивом буде вищою, ніж при використанні розчину реактиву. Крім того, в процесі проведення аналізу можливий прояв ефектів хроматографічного розподілу, що дозволяє визначити декілька компонентів. Напр., за допомогою нітрату аргентуму(І) можна визначити суміш галогенідів: на папері будуть помітні концентричні зони різнобарвних осадів галогенідів аргентуму(І). Аналіз на годинниковому склі відрізняється від аналізу в пробірці можливістю ефективніше випарювати реактивне середовище, а також краще розглянути одержані осади та кристали. Крім зазначених видів техніки виконання, можна виділіти аналіз штрихів (напр. аналіз виробів із золота в скупках дорогоцінних металів обробкою нітратної кислоти), аналіз на поверхні зразка (напр. відкриття у склі великих кількостей оксидів лужноземельних та важких металів обробкою поверхні 10% розчином HF), аналіз методом відбитка (вологий папір, просочений реактивом, прикладають на певний час до аналізованого об’єкта, напр. до шліфованого металу. За забарвленням, якого набуває папір, визначають наявність компонента).

У А.к. найчастіше застосовують такі прилади: капілярні трубочки (з отвором, що дозволяє брати краплі об’ємом від 0,03–0,05 мл до 0,001–0,005 мл, при цьому діаметр плям на фільтрувальному папері коливається в межах 1–4 мм), палички для перемішування, годинникове скло, краплинні пробірки ємкістю 3–5 мл, фільтрувальний папір (беззольні фільтри).

Відбір проб здійснюють з урахуванням агрегатного стану речовини, що піддається аналізу. Основна обробка, що використовується в А.к., полягає в дробленні, змішуванні, просіюванні, плавленні, висушуванні, випарюванні, дистиляції, екстракції, фільтруванні, центрифугуванні, седиментації, маскуванні, флотації та інших операціях.

А.к. знайшов використання у таких сферах, як якісний чи напівкількісний аналіз у польових умовах (напр. мінералів і руд у геологічних партіях), швидкий контроль хімічних процесів (металургія). Метод А.к. на сьогодні не отримав великого поширення, оскільки існують досконаліші методи, напр. хроматографія. Метод має чимало переваг порівняно з пробірковим методом, зокрема: потребує мінімум часу на проведення основних операцій аналізу: випарювання, фільтрування, промивання тощо. Тому метод А.к. незамінний, напр., у похідних лабораторіях або для експрес-аналізу.

Браун Е., Лелий Г.Ю. Химия — в центре наук. — М., 1983; Гуляницкий А. Реакции кислот и оснований в аналитической химии. — М., 1975; Тананаев Н.А. Капельный метод. Качественный анализ неорганических веществ капельным методом. — М., 1954; Файгль Ф., Ангер У. Капельный анализ неорганических веществ: В 2 т. / Пер. с англ. — М., 1976.