АЛЕРГЕНСПЕЦИФІЧНА ІМУНОТЕРАПІЯ

АЛЕРГЕНСПЕЦИФІЧНА ІМУНОТЕРАПІЯ (АСІТ) — метод специфічної імунотерапії в лікуванні при алергічних захворюваннях (АЗ). Застосовується лікарями-алергологами з 1911 р., коли вперше був використаний для лікування полінозу. Принцип АСІТ полягає у введенні в організм пацієнта зростаючих доз екстракту того алергену, до якого у пацієнта виявлена підвищена чутливість і який відповідальний за клінічні прояви захворювання, тобто є причиною хвороби. Ефективна АСІТ забезпечує зниження чутливості до алергену, усунення або зменшення вираженості клінічної симптоматики, що дозволяє знизити потребу пацієнта у протиалергічних ЛП. Алергенспецифічне лікування має принципову перевагу перед іншими методами терапії, адже діє не на симптом захворювання, а видозмінює характер реагування організму на алерген, втручається в патогенез захворювання та впливає на всі патогенетичні ланки алергічного процесу. Клінічна ефективність АСІТ досягає 80–90%. Специфічна імунотерапія зменшує проникність слизової оболонки носа, знижує чутливість гістамінових і серотонінових рецепторів. АСІТ гальмує приріст IgE при контакті з алергеном, а після повторних курсів — певне зниження рівня алергенспецифічних IgЕ-антитіл у сироватці крові та слизовій оболонці носа, нормалізацію профілю цитокінів та відновлення нормальної продукції гамма-інтерферону. Важливу роль відіграє продукція організмом при специфічній імунотерапії особливих, захисних, так званих блокуючих антитіл (належать до IgG), що конкурують за алерген з IgЕ, які пов’язують алерген та утворюють імунні комплекси, або блокують рецептори базофілів, Т-хелперів. Можливо, при цьому знижується неспецифічна реактивність тканин на БАР, підвищується толерантність до них, збільшується їх руйнування за рахунок зростання активності гістамінази тощо. При АСІТ утворення алергенспецифічних (блокуючих) IgG перебудовує Т-клітинне представництво в бік Тh1-клітин, тобто переключають Тh2-реагінозалежну відповідь на Тh1-залежну IgG-відповідь. Подібне диференціювання може посилюватися гамма-інтерфероном та іншими монокінами — інтерлейкін (ІЛ)-12, -8, -10. При цьому слід зважати на те, що АСІТ може не давати бажаного ефекту у пацієнтів, які проживають в екологічно неблагополучних регіонах, оскільки такі забруднювачі, як S02, S03, N02, озон (як тригери), здатні підтримувати механізми гіперсекреції IgE В-клітинами, провокуючи індукцію ІЛ-4, опосередковану Тh2.

АСІТ застосовується у випадках, коли не можна повністю припинити контакт з алергеном. За темпами проведення АСІТ виділяють класичні, швидкі та прискорені методи. Серед різних шляхів уведення алергенів (перорального, сублінгвального, інгаляційного, внутрішньошкірного, в/в та ін.) найбільше визнання під час проведення АСІТ отримало підшкірне введення, проте нині все більшу увагу звертають на безін’єкційні методи (пероральний, інгаляційний). Частіше використовують водно-сольові екстракти лікувальних алергенів, які зазвичай вводять підшкірно за спеціальною схемою. Ряд лікувальних алергенів сорбують на різних мінеральних і органічних речовинах (фосфат кальцію, гідроксид алюмінію, L-тирозин) з тим, щоб використати їх депонуючий ефект, зменшити кількість ін’єкцій, зберігши при цьому імуногенні властивості алергену. Під час проведення АСІТ з депонованими алергенами важливо уникнути неспецифічних і специфічних реакцій на препарат.

Основні переваги АСІТ: вплив на всі прояви патогенезу алергії, що позначається на пригніченні всіх її симптомів; зниження потреби в симптоматичних протиалергічних ЛП; запобігання переходу легких форм захворювання у більш тяжкі та трансформації алергічного риніту в бронхіальну астму; запобігання розширенню спектра алергенів, до яких формується підвищена чутливість пацієнта. Лікувальна ефективність вища, якщо АСІТ розпочата у більш ранньому віці. Захисна дія (на відміну від фармакотерапії) зберігається після завершення курсів лікування протягом тривалого часу — принаймні 8 років (терміни спостереження).

Неодмінною вимогою до проведення АСІТ має бути її виконання в умовах алергологічного кабінету і/чи алергологічного стаціонару тільки лікарями-алергологами, які пройшли професійну підготовку та мають відповідний досвід.

Курбачева О.М. Клинические, патогенетические и экономические аспекты применения аллергенспецифической иммунотерапии. Дис…. докт. мед. наук. М., 2007; Маркова Т.П. Диагностика, профилактика и лечение аллергических заболеваний // Рус. мед. журн. — 2006. — Т. 14, № 7; Протокол надання допомоги хворим на алергічний риніт: Матеріали ІІ з’їзду алергологів України (Одеса, вересень 2006 р.) // Астма та алергія. — 2006. — № 1–2; Хаитов Р.М., Ильина Н.И., Латышева Т.В. Рациональная фармакотерапия аллергических заболеваний. М., 2007.