СОЦІАЛЬНА ЕФЕКТИВНІСТЬ

СОЦІАЛЬНА ЕФЕКТИВНІСТЬ — відповідність результатів господарської діяльності основним соціальним потребам і цілям суспільства. Інтегруючим показником С.е. є підвищення народного добробуту, якості життя. С.е. підприємства слід розглядати на двох рівнях: муніципальному та загальнодержавному — щодо соціального захисту людей і забезпечення соціальних потреб різних верств населення з боку місцевих органів влади і держави в цілому; локальному — на підприємстві стосовно ступеня задоволення соціальних потреб працівників. Оцінювання С.е. на муніципальному рівні здійснюється за рахунок місцевого і загальнодержавного бюджетів, розмір яких формується під безпосереднім впливом податкових надходжень від суб’єктів господарювання. Соціальні заходи цього рівня охоплюють: установлення і регулювання мінімальної заробітної плати працівникам державних підприємств і організацій; установлення і виплату пенсій, стипендій, допомоги багатодітним сім’ям, субсидій на житлово-комунальні послуги; індексацію заробітної плати й пенсій відповідно до динаміки зростання (зниження) роздрібних цін і тарифів; регулювання цін продажу на певні види товарів і вартості комунальних послуг; бюджетне фінансування державних підприємств та організацій невиробничої сфери; реалізацію муніципальних, регіональних і загальнодержавних програм тощо. На локальному рівні важливе практичне значення має визначення рівня задоволення соціальних потреб працівників за рахунок фінансових коштів підприємства. В основу оцінки С.е. виробництва покладена оцінка задоволення потреб людини і створення умов для її розвитку. До показників С.е. виробництва належать: приріст доходів працівників; підвищення ступеня задоволення їх фізіологічних потреб; підвищення ступеня безпеки діяльності; підвищення ступеня задоволення соціальних і духовних потреб працівників; збільшення кількості робочих місць; підвищення кваліфікації працівників; поліпшення умов праці та відпочинку; збільшення тривалості життя працівників і членів їх сімей. С.е. виробництва тісно пов’язана з економічною ефективністю виробництва, оскільки у будь-яких соціальних заходах є присутніми економічні основи і, навпаки, реалізація будь-якої економічної програми обов’язково супроводжується соціальними наслідками. ФП при виробництві своєї продукції, окрім оцінки економічної ефективності своєї діяльності, повинні розраховувати С.е. від запровадження чи удосконалення ЛП. Оцінка С.е. повинна здійснюватися за такими критеріями: соціальна значущість ЛП або медичних виробів; узагальнююча параметрична оцінка ЛП (чи належать ЛП або медичні вироби до групи життєво необхідних); екологічна безпека виробництва ЛП або медичних виробів. Для розрахунку соціального ефекту від запровадження нового ЛП або медичних виробів доцільно використовувати показники «витрати — ефективність» або «витрати — корисність (утилітарність)». При цьому загальний соціальний ефект від використання нового ЛП слід розраховувати, спираючись на дані щодо динаміки захворювань за певною нозологічною формою й показник частоти призначень певного ЛЗ серед ЛП даної фармакотерапевтичної групи:

SocEffect.ai

де: Ес — соціальний ефект від запровадження нового ЛП; З — прогнозована кількість захворювань за певною нозологічною формою; jh i jб — коефіцієнт частоти призначень нового ЛП і препарату, обраного для порівняння, відповідно; ДСh і ДСб — відповідно прямі витрати, пов’язані з вибором медикаментозної схеми лікування з використанням нового ЛП і препарату, обраного для порівняння; ІСh і ІСб — відповідно непрямі витрати, пов’язані з вибором медикаментозної схеми лікування з використанням нового ЛП і препарату, обраного для порівняння; Efh і Efб — відповідно показники ефективності лікування при використанні нового ЛП і препарату порівняння (відсоток вилікуваних хворих; відсоток летальних випадків та ін.); Uth і Utб — відповідно показник корисності (утилітарності) медикаментозної схеми лікування при застосуванні нового ЛП і препарату порівняння.

Соціальний ефект також може бути пов’язаний із зростанням виробничих потужностей, призначених для виробництва ЛП, що використовуються при лікуванні соціально небезпечних захворювань. У цьому випадку враховується народногосподарська економія, пов’язана з можливим запобіганням витратам, зумовленим розповсюдженням цих захворювань, і потенційною можливістю виникнення епідемій.

Економіка підприємства / За ред. О.В. Посилкіної. — Х., 2006; Посилкіна О.В. Оцінка ефективності інноваційно-інвестиційних проектів у фармацевтичному виробництві. — Х., 2003.