Собача кропива звичайна — Leonurus cardiaca L. та собача кропива п’ятилопатева — L. quinquelobatus Tilib. (syn. L. villosus) Desf. (leonurus від грец. leon — лев і urа — хвіст; cardiaca — від грец. cardia — серце і akeomai — цілити; quinquelobatus < грец. quinque — п’ять і lobоs — лопать); рос. назви: пустырник пятилопастной, пустырник сердечный. Багаторічні трав’янисті рослини родини ясноткових (губоцвітих) — Lamiaceae (Labiatae). Рід нараховує 15 видів, які ростуть у помірних широтах Євразії. У країнах СНД росте близько 10 видів.
Собача кропива звичайна має прямостояче стебло 50–100 см завв., галузисте, чотиригранне, опушене лише по ребрах спрямованими вниз волосками. Листки навхрест супротивні, черешкові; нижні — округлі, яйцеподібні, з серцеподібною основою, п’ятилопатеві; серединні — видовжено-еліптичні або ланцетні, трироздільні або трилопатеві з широкими зубчастими частками; верхні — трилопатеві або цільні з двома вперед спрямованими зубцями і лише трохи опушені. Квітки дрібні, рожеві, зібрані супротивними напівкільцями в пазухах верхівкових листків. Квітки утворюють перервані колосоподібні суцвіття з колючими вузькими лінійними приквітками. Чашечка актиноморфна, дзвониковидна, з п’ятьма гострокінцевими зубчиками. Віночок двогубий, ясно-рожевий, 8,5–9,5 мм завд. Плід — цинобій, розпадається на 4 горішки, які залишаються в чашечці. Цвіте у червні–серпні. Плоди дозрівають у серпні–вересні. Росте в лісостепу і степу, на лісових галявинах, біля осель; культивується; врожайність трави — 15–17 ц/га. С.к. п’ятилопатева відрізняється від попереднього виду густим опушенням стебла і листків; верхні листки цільні, вузькі, ланцетні. Собача кропива звичайна росте переважно на заході Європейської частини країн СНД. С.к. п’ятилопатева — у середніх, південних і північно-західних областях Європейської частини країн СНД, Західного Сибіру, в Криму, на Кавказі. В Україні С.к. п’ятилопатева зустрічається повсюдно, С.к.з. — лише в південно-західних районах.
Офіцинальною ЛРС є трава С.к. — Herba Leonuri, у якої верхівки до 40 см, товщина стебла ≤5 мм. Збирають траву на початку цвітіння, сушать на горищах або у сушарках при 50–60 °С. Вихід сухої сировини — 20–25%.
Основними діючими речовинами Собачої кропиви є флавоноїди: квінквелозид, рутин, кверцитрин, космосіїн, кверцетин-7-глюкозид, гіперозид, 5,41-дигідрокси-7-метоксифлавон; 4-рутинозид кавової кислоти. Трава С.к. містить також дубильні речовини (2,4–9%); протоалкалоїди: стахідрин (0,05%), алкалоїди: леонурин і леонуридин (0,4% в сумі); два біглікозиди із загальними формулами С36Н56О12 і С36Н54О12, які мають властивості буфадієнолідів, із цукрами глюкозою й рамнозою; етерну олію (0,003–0,09%), до складу якої входять ліналоол, лімонен, каріофілен, α-гумулен, α- і β-пінени; монотерпенові та дитерпенові глікозиди з гірким смаком: іридоїди — леонурид, аюгол, аюгозид; дитерпени — марубін і леокардин; у складі тритерпенів є урсолова кислота (0,3%); вітаміни: аскорбінова кислота, токоферол, каротиноїди; макро- і мікроелементи: K, Ca, Na, S тощо.
Леонурид
Кверцитрин
Космосіїн
Квінквелозид
Марубін
Настій та настойка трави собачої кропиви мають седативну, гіпотензивну і нейролептичну дію, їх застосовують при серцево-судинних неврозах, початкових стадіях гіпертонічної хвороби, кардіосклерозі, підвищеній нервовій збудливості. Настій входить до складу мікстури Траскова, настойка — до препаратів Кардіофіт, Біовітал, Геровітал, Doppelherz та ін.
Суха суміш флавоноїдів та іридоїдів С.к. п’ятилопатевої є синергістом снодійних речовин, особливо барбамілу, та антагоністом аналептиків; самі іридоїди поступаються дії на ЦНС. Рідкий екстракт, ліофілізат, 70% настойка суттєво гальмують ріст саркоми 45, лімфосаркоми Плісса, карциносаркоми Уокера.
Растительные ресурсы СССР: Цветковые растения, их химический состав, использование; Семейства Hippuridaceae — Lobeliaceae. — СПб., 1991; Растительные ресурсы России и сопредельных государств: Ч. 1. Семейства Lycopodiaceae — Ephedraceae, Ч. 2. Доп. к 1–7 т. — СПб., 1996; Tschesche R., Diederich A., Hem Chandra Jha. Caffeic acid 4-rhutinoside from Leonurus cardiaca L. // Phytochemistry. — 1980. — Vol. 19, № 12.