Адреса: вул. Одеська, 12, Сімферополь, 95000, АРК, Україна
Тел.: (0652) 27-01-03
Час відвідувань: 10:00–16:00
Валентин Феліксович Войно-Ясенецький (1877–1961) був кримчанином за народженням і віддав Криму останні 15 років свого життя. Закінчивши медичний факультет Київського університету Св. Володимира (нині Національний медичний університет імені академіка О.О. Богомольця, де одна з найкращих аудиторій носить ім’я славетного випускника) і проявивши блискучі здібності на медичному терені, він міг би вже в 1920-ті роки як професор Ташкентського університету стати всесвітньо відомим вченим-медиком — але Господь розпорядився інакше. У 1921 р. В.Ф. Войно-Ясенецький приймає сан диякона, а в 1923 р. постригається в ченці з ім’ям св. апостола й євангеліста Луки. Від Патріарха Тихона він отримав наказ не полишати медицину. Три арешти, 11 років голгофи ГУЛАГу — і Сталінська премія I ступеня за монографію «Нариси гнійної хірургії» (1943 р.), виснажлива робота госпітального хірурга — і паралельне служіння в храмі: такі дивовижні віхи життя В.Ф. Войно-Ясенецького. На Кримську землю архієпископ Лука повернувся у 1946 р. — і вже назавжди. Багато сил доклав Владика, щоб навести лад в єпархії: намагався перешкоджати закриттю храмів і відкривати нові, особливо в сільській місцевості, від священиків вимагав суворого дотримання церковних канонів, постійно боровся з єрессю і сектантством. Незважаючи на похилий вік, архієпископ Лука не полишав медичну практику: консультував у Сімферопольському військовому госпіталі, в складних випадках нерідко оперував сам. Він володів безцінним даром з вражаючою точністю встановлювати діагнози, безкоштовно приймав хворих у своєму будинку (по вул. Курчатова, 1), часто читав лекції і виступав з доповідями, але робив це незмінно в рясі з панагією. Авторитет Владики був настільки високим, що хворі під час богослужінь намагалися доторкнутися до його облачення, вірячи, що лише один дотик допоможе їм подолати недугу. Земне життя архієпископа Луки скінчилося 11 червня 1961 р. у день всіх Святих, що в землі Російській просіяли. Він був похований у Сімферополі на цвинтарі біля храму всіх Святих. 22 листопада 1995 р. рішенням Синоду Української православної церкви архієпископ Сімферопольський і Кримський Лука був долучений до лику місцевошанованих святих. 20 березня 1996 р., при величезному скупченні народу, мощі святителя були урочисто перенесені до кафедрального Свято-Троїцького собору, де вони спочивають і понині в срібній раці. Навпроти храму, де покояться мощі святителя, відкрито його невеликий, але світлий і затишний музей. На стенді з фотографіями напис: «Святитель Лука, Сповідник, праведник, гнаний і замучений за право бути послідовником Христа». Під склом — книги про архієпископа Луку, видані різними мовами, його медичні інструменти, пошарпані «Нариси гнійної хірургії» («Медгиз», 1946). На стіні — незвичайна ікона, на якій посередині зображений святитель, а обабіч нього — аналой з Євангелієм і столик з хірургічними інструментами. Очевидно, це символізує, що архієпископ і хірург лікував людей двояко — і медичними методами, і словом Божим. Нині кожен бажаючий може прочитати книги, написані В.Ф. Войно-Ясенецьким, — не лише його праці в галузі медицини, але й такі визначні твори, як «Наука і релігія», «Дух, душа і тіло» тощо. Видано збірки його проповідей, автобіографія, спогади про нього. Ще не так давно були живі люди, які лікувалися у видатного лікаря, слухали проповіді церковного ієрарха, знали його особисто. Значна кількість присвячених йому експонатів зберігається у Національному музеї медицини України. У 2000 р. на ювілейному Архієрейському Соборі Руської православної церкви архієпископ Лука був зарахований до новомучеників і сповідників. Унікальна для світової історії постать видатного лікаря і вченого, архіпастиря і гуманіста, філософа і мислителя, праведника і мученика навік залишиться безцінним надбанням і гордістю всього народу України.