ШВИДКІСТЬ ОСІДАННЯ ЕРИТРОЦИТІВ (ШОЕ)

Швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ) у плазмі крові прямо пропорційна масі еритроцитів, різниці густини еритроцитів і плазми крові та пропорційна в’язкості плазми крові. Показники ШОЕ в нормі наведені в табл. 1.

Табл. 1. Показники швидкості осідання еритроцитів в нормі (Tietz N.W., 1997)

Вік ШОЕ, мм/год
Немовлята 0–2
Діти віком до 6 міс 12–17
Жінки молодші 60 років До 12
Жінки старші 60 років До 20
Чоловіки молодші 60 років До 8
Чоловіки старші 60 років До 15
Визначення за Вестергреном До 20

Агрегація та аглютинація еритроцитів, збільшуючи масу осідаючих часток, прискорюють осідання. Основним фактором, що впливає на утворення монетних стовпчиків з еритроцитів, є білковий склад плазми крові. Усі білкові молекули знижують дзета-потенціал еритроцитів (негативний заряд, що сприяє взаємному відштовхуванню еритроцитів і підтриманню їх у завислому стані), але найбільше впливають асиметричні молекули — фібриноген, імуноглобуліни, а також гаптоглобін. Найбільш виражене прискорення ШОЕ (60–80 мм/год) характерне для парапротеїнемічних гемобластозів (мієломна хвороба, хвороба Вальденстрема). На дзета-потенціал еритроцитів також впливають інші фактори: рН плазми крові (ацидоз знижує ШОЕ, алкалоз підвищує), іонний заряд плазми крові, ліпіди, в’язкість крові, наявність антиеритроцитарних антитіл. Кількість, форма і розмір еритроцитів також впливають на ШОЕ. Еритропенія прискорює ШОЕ, однак при вираженій серпоподібності, сфероцитозі, анізоцитозі вона може бути низькою, оскільки форма клітин перешкоджає утворенню монетних стовпчиків. В останні роки активно використовується міжнародний метод визначення ШОЕ — метод Вестергрена, де застосовують капіляри довжиною 200 мм, що підвищує чутливість методу.

Поряд із лейкоцитозом і відповідними змінами лейкоцитарної формули підвищення ШОЕ служить достовірною ознакою наявності в організмі інфекційних та запальних процесів. У період загострення при прогресуванні інфекційного процесу ШОЕ підвищується, у період видужання — знижується, але не так швидко, як зниження вираженість лейкоцитарної реакції. Водночас прискорена ШОЕ не є специфічним показником для певного захворювання. Однак нерідко при наявності патології її зміни мають діагностичне і прогностичне значення й можуть бути показником ефективності проведеної терапії. Деякі захворювання й патологічні стани, що спричиняють зміни ШОЕ, наведені в табл. 2.

Табл. 2. Захворювання і стани, що супроводжуються зміною швидкості осідання еритроцитів

Прискорена Уповільнена
Вагітність, післяпологовий період, менструація
Запальні захворювання різної етіології
Парапротеїнемії (множинна мієлома, хвороба Вальденстрема)
Пухлинні захворювання (карцинома, саркома, гострий лейкоз, лімфогранулематоз, лімфома)
Хвороби сполучної тканини
Гломерулонефрит, амілоїдоз нирок, з нефротичним синдромом, уремія
Тяжкі інфекції
Інфаркт міокарда
Гіпопротеїнемія
Анемія
Гіпер- і гіпотиреоз
Внутрішні кровотечі
Гіперфібриногенемія
Гіперхолестеринемія
Геморагічний васкуліт
Ревматоїдний артрит
Побічні дії ліків: морфіну, декстрану, метилдофи, вітаміну А
Еритремія та реактивний еритроцитоз Виражені ознаки недостатності кровообігу
Епілепсія
Серповидно-клітинна анемія Гемоглобінопатія
Гіперпротеїнемія
Гіпофібриногенемія
Вірусний гепатит і механічна жовтяниця (очевидно, зумовлено накопиченням у крові жовчних кислот)
Невроз
Застосування кальцію хлориду, саліцилатів та препаратів ртуті

Бышевский А.Ш., Терсенов О.Л. Биохимия для врача. — Екатеринбург, 1994; Иньков А.Н. О чем говорят анализы. — Ростов-на-Дону, 2000; Козинец Г.И. Интерпретация анализов крови и мочи. — М., 1998; Козловская Л.В., Николаев А.Ю. Учебное пособие по клиническим лабораторным методам исследования. — М., 1984; Лабораторные методы исследования в клинике / В.В. Меньшиков, Л.Н. Делекторская, Р.П. Золотницкая и др. — М., 1997; Цынко Т.Ф. Диагностика заболеваний по анализам крови и мочи. — Ростов-на-Дону, 2004.


Інші статті автора