ПАРНАС Якуб Кароль (PARNAS Jakob Karol)

ПАРНАС Якуб Кароль (PARNAS Jakob Karol, 16.01.1884, с. Мокрочани Тернопільської обл. — 29.01.1949, Москва) — професор, завідувач кафедри біохімії (1920–1941), декан медичного факультету (1929), керівник фармацевтичного відділення (1930–1936) і декан фармацевтичного факультету (1939–1941) Львівського університету/медичного інституту.

Parnas.tifЗакінчив хімічний відділ природничого факультету університету м. Мюнхен (1907). Стажування з біохімії в Цюриху (1907–1908, 1930–1931), Неаполі (1910–1911), Кембриджі (1914).

Працював: асистент (1908–1914), доцент (1914–1916) кафедри біохімії Страсбурзького університету; завідувач кафедри біохімії Варшавського університету (1916–1919); праця на кафедрі фармакології Варшавського університету та педіатричній клініці Віденського університету (1920–1921); завідувач кафедри біохімії (1921–1941), декан медичного факультету (1929), керівник фармацевтичного відділення (1930–1936), декан фармацевтичного факультету (1939–1941) Львівського університету/медичного інституту; директор хімічного сектору Московського інституту експериментальної медицини/Інституту біологічної та медичної хімії Академії медичних наук СРСР (1943–1946). Загинув трагічно, після арешту органами МГБ.

Доктор філософії (1907), доцент (1914), професор (1921). Професор університетів Цюриха, Швейцарія (1930), Генту, Бельгія (1939). Доктор Honoris causa університету Афін, Греція (1933). Академік академії наук СРСР (1942) та академії медичних наук СРСР (1944).

Напрями наукових досліджень: вивчення метаболізму глікогену, взаємозв’язку процесів гліколізу і спиртового бродіння, зв’язків між реакціями гліколізу та іншими ферментативними перетвореннями у м’язах; проблеми анаеробного розпаду вуглеводів (теорія Ембдена — Мейєргофа — Парнаса — Кребса); дослідження обміну похідних пурину та особливостей їх метаболізму при діабеті; дослідження особливостей метаболізму стереоізомерних молочних кислот в організмі; вперше у світі використав радіоактивні ізотопи фосфору у біохімічних дослідах. Створив наукову школу біохіміків світової слави.

Автор близько 180 наукових праць німецькою, польською, англійською, французькою, російською, українською мовами, серед них 5 перевидань підручника біохімії.

Основні праці: Ueber Naphthochinone (дис. праця). —München, 1908; Сhеmjа Fizjologiczna (підручник). — Варшава — Львів, 1922; Аmmоnіа fоrmatiоп in muscle and its sourse // Am. J. Physiol. — 1929. — Vol. 90; O kwasicy // Pol. Arch. Med. Now. — 1927. — № 18; Chemistry of anaerobic recovery in muscle // Nature. — 1934. — Vol. 134 (співавт.); Linkage of chemical changes in muscle // Nature. — 1934. — Vol. 134 (співавт.); О взаимосвязи химических процессов в мышце // Усп. совр. биол. — 1936. — Т. 5; Formation and breakdown of glycogen in the liver. —Nature. — 1939 — Vol. 144 (співавт.); Ізотопи як індикатори при біологічних дослідженнях // Pад. мед. — 1940. — № 9.

 Архів ЛНМУ, спр. 2058, 14231; Львівський державний медичний інститут. — Львів, 1994 [фото]; Ганіткевич Я. Історія української медицини в датах і іменах. — Львів, 2004; Зіменковський Б.С., Ґжеґоцький М.Р., Луцик О.Д. Професори Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького: 1784–2006. — Львів, 2006; Основні напрями в розвитку діяльності кафедр Львівського медичного інституту. — Львів, 1966; Шапиро И.Я. Очерки по истории Львовского медицинского института. — Львов, 1959; Biographisches Lexikon der hervorragenden Aerzte. — Berlin, 1933; Oesterreichische Nationalbibliotek: WBIS: J 039–341–3, DA 3542043894; P 51332, DA 3546095711; JBA: I 516, 278–286; PAB: I 440, 159–166; II 274, 54–60; Śródka A. Uczone Polscy XIX i XX stuliecia. — Warszawa, 1997. — T. 3.