УПРАВЛІННЯ ФАРМАЦІЄЮ

УПРАВЛІННЯ ФАРМАЦІЄЮ. Управління — функція організованих систем різної природи (біологічних, соціальних, технічних), яка забезпечує збереження їх відповідної структури, підтримання режиму діяльності, реалізацію програми, цілі діяльності. Соціальне управління діє на суспільство з метою його впорядковування, збереження якості, специфіки, вдосконалення і розвитку. Розрізняють рівні соціальних структур (держава, галузь, корпорація тощо) і відповідні їм рівні управління. Принципи й організаційна структура фармації, масштаби її централізації або децентралізації на рівні держави, адміністративно-територіальних одиниць формуються згідно із загальнодержавними моделями й системами У.ф. У період існування Радянського Союзу діяла загальносоюзна і відповідна їй в Україні централізована система У.ф., до якої входили: республіканське МОЗ, Головне аптечне управління (з 1989 р. — Республіканське науково-виробниче об’єднання «Укрфармація», з 1993 р. — Українське об’єднання «Укрфармація»), у її складі — обласні аптечні управління (обласні науково-виробничі об’єднання «Фармація»), як структури обласних відділів охорони здоров’я і Головного аптечного управління — центральні районні (міські) аптеки, сільські аптеки районних, обласних аптечних управлінь. Зміна політичних, економічних і соціальних процесів у незалежній Україні з 1991 р. відображає і спрямованість реформ у галузі охорони здоров’я та фармації. Розрізняють державне У.ф., галузеве, територіальне та корпоративне. Державне У.ф. базується на формуванні державної політики, координації, контролі та нагляді за додержанням усіма фармацевтичними організаціями, як суб’єктами господарювання, так і контролюючими та місцевими органами влади чинних нормативно-правових актів. Засобами регуляторного впливу держави на діяльність суб’єктів господарювання у фармацевтичній галузі є державне замовлення та завдання, ліцензування, патентування, квотування, сертифікація й стандартизація, застосування нормативів та лімітів, регулювання цін і тарифів, надання інвестиційних, податкових та інших пільг, а також дотацій, компенсацій, цільових інновацій і субсидій. Суб’єкти господарювання мають право без обмежень, самостійно здійснювати господарську діяльність, яка не суперечить законодавству. Важливе місце в цьому процесі як координуючий і контролюючий орган центральної виконавчої влади та орган галузевого управління посідає МОЗ та його спеціалізовані структурні підрозділи. Так, Державна служба з лікарських засобів здійснює державний контроль за якістю ліків у процесі їх виробництва, зберігання, оптового та роздрібного обігу. Має в структурі територіальні (обласні) державні інспекції. Функції проведення державної політики в галузі створення, експертизи, реєстрації нових ЛП та фармаконагляду в процесі їх використання здійснює ДЕЦ МОЗ України. Базові ринкові принципи законодавства України з точки зору управління виділяють суб’єкти господарювання фармацевтичної галузі згідно з формами власності: публічні (державні й комунальні) і приватні (недержавні), на базі яких власниками створюються однотипні організаційно-правові форми суб’єктів: різноманітні підприємства, товариства, об’єднання, включаючи холдинги, концерни, компанії тощо. Управління публічними фармацевтичними організаціями в промисловості, оптовій, оптово-посередницькій та роздрібній аптечній мережі здійснюється з урахуванням ієрархічної підпорядкованості в структурі управління державною власністю, а управління приватними — власником або зборами власників як їх вищими органами управління. Територіальне У.ф. формується залежно від насиченості та розгалуженості мережі фармацевтичних (аптечних) підприємств, різноманітності форм власності, планів розвитку, воно більш лабільне. Ієрархічно державне (адміністративно-територіальне) управління аптеками на цьому рівні здійснюється в основному підприємствами комунальної форми власності (напр. сьогодні це фармацевтичне управління, обласні комунальні підприємства, акціонерні компанії, товариства, обласні ВО – фірми «Фармація», холдинги, концерни тощо). Управління промисловими ФП здійснюється з урахуванням їх власності: державне управління — в рамках державної акціонерної компанії «Укрмедпром», адміністративно-територіальне управління — в рамках комунальної власності (напр. комунальні фармацевтичні фабрики) і корпоративне — на рівні самостійних підприємств. Управління на рівні територій розміщення фармацевтичних виробничих і аптечних підприємств здійснюється також у формі контролю з боку обласних державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування за додержанням нормативно-правових актів, особливо екологічних та соціальних (див. Соціальна відповідальність).

Господарський кодекс України; Історія фармації України / Р.В. Богатирьова, Ю.П. Спіженко, В.П. Черних та ін. — Х., 1999; Конституція України; Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. — М., 1992; Мнушко З.Н., Дихтярева Н.Н. Менеджмент и маркетинг в фармации. Ч.І. Менеджмент в фармации / Под ред. З.Н. Мнушко. — Х., 2007; Основы фармацевтической деятельности (законодательство, организация, учет, экономика) / В. Прокопишин, В. Сафта, Брумэрел. — М.–Кишинев, 2003.


Інші статті автора