ДОКСОРУБІЦИНУ ГІДРОХЛОРИД

ДОКСОРУБІЦИНУ ГІДРОХЛОРИД (doxorubicini hydrochloridum), (8S,10S)-10-[(3-аміно-2,3,6-тридеоксі-α-L-ліксо-гексопіранозил)окси]-6,8,11-тригідрокси-8-(гідроксіацетил)-1-метокси-7,8,9,10-тетрагідротетрацен-5,12-діону гідрохлорид.

C27H29NO11, HCl                                            Мол. м. 580,0

АФІ природного та синтетичного походження. Оранжево-червоний кристалічний порошок, гігроскопічний, розчинний у воді, малорозчинний у метанолі. УФ-спектр: λmax=234 нм, λ=252 нм, λ=288 нм, λ=475 нм, λ=495 нм, λ=530 нм в етанолі. Зберігають у добре закупореній тарі.

Ідентифікують методом ТШХ; УФ- спектр спиртового розчину речовини має λmax при 234 нм, 252 нм, 288 нм, 475 нм, 495 нм та 530 нм; зі ІЧ-спектром поглинання субстанції; субстанція дає характерні реакції на хлориди. Кількісно визначають методом рідинної хроматографії.

Фармакологічна група. L01DВ01 — протипухлинні антибіотики антрациклінового ряду.

Фармакологічні ефекти. Завдяки здатності пригнічувати синтез нуклеїнових кислот виявляє виражену протипухлинну дію, високоактивний по відношенню до багатьох форм пухлин, чинить цитостатичну, протимікробну та імунодепресивну дію.

Застосування. Саркома м’яких тканин, остеогенна саркома, лімфогранулематоз, рак молочної залози, щитовидної залози, легень, шлунка, печінки, підшлункової залози, нирок, сечового міхура, передміхурової залози, матки, яєчника, нейробластома, мієломна хвороба, неходжкінська лімфома (див. Антибіотики, Пухлини).

Літ.: От субстанции к лекарству / Под ред. В.П. Черных. — Х., 2005; Компендиум 2006 — лекарственные препараты / Под ред. В.Н. Коваленко, А.П. Викторова. — К., 2006; Clarke’s isolation and identification of drugs / Ed. A.C. Moffat. — London, 1986; European Pharmacopoeia 5; The Merk index an Encyclopedia of chemicals, drugs and biological. 13 Ed., A, 2001.