ФОСФОЛІПІДИ

ФОСФОЛІПІДИ — одна з груп складних ліпідів (див. Ліпідіди). Загальною ознакою Ф. є наявність залишку фосфатної кислоти, що утворює естерний зв’язок з гідроксильною групою гліцеролу. Тому Ф., принаймні в нейтральній зоні рН, несуть негативний заряд. Ф. служать головними компонентами біологічних мембран. Найбільш проста форма Ф. — фосфатидові кислоти — фосфомоноестерами діацилгліцеролу. Фосфатидові кислоти — найважливіші попередники в біосинтезі жирів і Ф. Фосфатидові кислоти можуть бути отримані з фосфогліцеридів за допомогою фосфоліпаз. Фосфатидова кислота (залишок фосфатидил-) служить вихідною речовиною для синтезу інших Ф. Залишок фосфатної кислоти може утворювати естерний зв’язок з гідроксильними групами аміноспиртів (холіну, етаноламіну або серину) чи поліспиртів (міоінозиту). При взаємодії з гліцеролом двох залишків фосфатидової кислоти утворюється дифосфатидилгліцерол (кардіоліпін) — Ф. внутрішніх мембран мітохондрій. Лізофосфоліпіди утворюються з фосфатидової кислоти при ферментативному відщепленні одного з ацильних залишків (найчастіше — при другому атомі карбону в гліцеролі) і наявні, напр., у бджолиній і зміїній отруті. Фосфатидилхолін (див. Лецитини) — головний Ф. більшості типів тварин. Його вміст зазвичай становить не менше 50% від суми Ф. Другим за значенням Ф. у тварин зазвичай є фосфатидилетаноламін (кефалін). У більшості бактерій фосфатидилхоліну немає, а більше ніж 60–70% їхніх Ф. становить кефалін. Обидва ліпіди присутні в більшості рослин, крім того, для цих організмів дуже важливий фосфатидилгліцерол. Це єдиний Ф. синьо-зелених водоростей, головний Ф. фотосинтетичного апарату всіх рослин. Сфінгомієлін (див. Сфінгомієліни) є важливим компонентом клітин еволюційно розвинутих типів тварин. В еритроцитах деяких ссавців він заміняє фосфатидилхолін як головний Ф. У фосфатидилсерині міститься залишок серину, у фосфатидилінозитолі — залишок циклічного багатоатомного спирту міоінозиту. Його похідна — фосфатидилінозитол-4,5-дифосфат — важливий у функціональному відношенні компонент біологічних мембран. При ферментативному розщепленні (фосфоліпазою) він утворює два вторинні месенджери — діацилгліцерол [ДАГ (DAG)] та інозитол-1,4,5-трифосфат [ІФ3 (Ins3)]. Поряд з негативно зарядженою фосфатною групою в деяких Ф., напр. у фосфатидилхоліні і фосфатидилетаноламіні, наявні позитивно заряджені групи. За рахунок урівноважування зарядів ці молекули в цілому нейтральні. Навпаки, у фосфатидилсерині один позитивний і один негативний заряди наявні в залишку серину, а фосфатидилінозит (без додаткових груп) у цілому заряджений негативно за рахунок фосфатної групи. Сфінголіпіди у великій кількості наявні в мембранах клітин нервової тканини і мозку. Ф. входять до складу ЛП, які застосовуються для профілактики та лікування патологій печінки, серцево-судинної системи та органів травлення.

Біологічна хімія / Л.М. Вороніна, В.Ф. Десенко, Н.М. Мадієвська та ін. — Х., 2000; Біологічний словник / За ред. акад. К.М. Ситника і член-кор. НАНУ В.О. Топачевського. — К., 1986; Губський Ю.І. Біологічна хімія. — К.–Тернопіль, 2000.