ФОСФОЛІПАЗИ

ФОСФОЛІПАЗИ — група ліполітичних ферментів (див. Ліпази), що гідролізують фосфоліпіди. Внаслідок дії Ф. утворюються гліцерол, жирні кислоти, неорганічний фосфат і один зі спиртів (аміноспирти — холін, етаноламін; інозит) або амінокислота — серин. Ф. відіграють важливу роль у процесах травлення та тканинного ліполізу, де продукти реакцій, які каталізуються цими ферментами, використовуються як субстрати окиснення й різних біосинтезів. Розрізняють Ф. А1, яка відщеплює жирну кислоту від α-положення гліцеролу, Ф. А2, яка відщеплює жирну кислоту від α-положення гліцеролу; ф. С гідролізує зв’язок між гліцеролом і фосфатом, ф. D відщеплює неліпідну сполуку (холін, серин, етаноламін, інозитол та ін.) від фосфату. Гормони та інші регулятори, які не проникають до клітини та діють через α-адренергічні, М-холінергічні та інші рецептори, викликають активацію ф. С. Фермент розщеплює фосфатидилінозитол-4,5-дифосфат (ФІФ2), який є одним із компонентів плазматичної мембрани, до інозитол-1,4,5-трифосфату (ІФ3) і діацилгліцеролу (ДАГ), що є вторинними посередниками. Гальмування синтезу простагландинів пов’язано з інгібуванням ф. А2 (рідше Ф. С), що звільняє арахідонову кислоту, яка є попередником простагландинів, зі складу фосфоліпідів. Унаслідок цього гальмується синтез простагландинів (див. Простагландини), який стимулює реакції запалення. Механізм інгібування ф. А2 полягає в різкій стимуляції глюкокортикоїдами синтезу і секреції ліпопротеїну, названого ліпокортином, який також інгібує фермент, унаслідок чого глюкокортикоїди чинять протизапальну дію. Ф. А2 є Ca2+-залежним ферментом і активується шляхом цАМФ-залежного фосфорилювання.

Біологічна хімія / Л.М. Вороніна, В.Ф. Десенко, Н.М. Мадієвська та ін. — Х., 2000; Боєчко Ф.Ф., Боєчко Л.О. Основні біохімічні поняття, визначення і терміни. — К., 1993; Губський Ю.І. Біологічна хімія. — К. — Тернопіль, 2000.