ВЕТЕРИНАРІЯ

ВЕТЕРИНАРІЯ ветеринарна медицина (лат. veterinaris — той, хто доглядає за тваринами; той, хто лікує тварин) — напрям наукових знань і практичної діяльності, спрямованих на боротьбу з хворобами тварин, охорону людей від зооантропонозів (інфекцій, загальних для тварин і людини), випуск доброякісної в санітарному плані продукції та вирішення ветеринарно-санітарних проблем захисту навколишнього середовища. Виникнення в глибокій давнині В. зумовлено потребами людини. У своєму історичному розвитку вона пройшла складний шлях накопичення та удосконалення знань. В. як система наук об’єднує: анатомію (нормальну і патологічну), фізіологію (нормальну і патологічну), гістологію, мікробіологію, паразитологію, вірусологію, клінічну діагностику, спеціальну патологію і терапію внутрішніх хвороб сільськогосподарських тварин, фармакологію, токсикологію, хірургію, акушерство (зі штучним осіменінням), зоогігієну, епізоотологію, ветеринарно-санітарну експертизу, судову ветеринарію тощо. В. є частиною природознавства і використовує методи і положення фізики, хімії та біології. Техніка озброює В. апаратурою і технічними засобами, сприяє поглибленню наукових досліджень, поліпшенню методів розпізнавання хвороб тварин.

Ветеринарная энциклопедия. — М., 1972.