УЯВА

УЯВА — психічний процес, який полягає в утворенні нових уявлень і думок на основі набутого раніше досвіду. Виражається: 1) у побудові образу засобів і кінцевого результату предметної діяльності суб’єкта; 2) у створенні програми поведінки у випадку невизначеної проблемної ситуації; 3) у продукуванні образів, які не програмують, а замінюють або стимулюють діяльність; 4) у створенні образів, що відповідають опису об’єкта. Як і інші психічні процеси (мислення, пам’ять, сприйняття), У. має аналітико-синтетичний характер. У. — це відображення реальної дійсності в нових, незвичних, неочікуваних сполученнях і зв’язках. Найважливіше значення У. в тому, що вона дозволяє уявляти результати праці до її початку, тим самим орієнтуючи людину в процесі діяльності. У. дозволяє приймати рішення навіть за відсутності належної повноти знань, необхідних для виконання завдання. Однак у цьому є й обмеженість У.: визначені з її допомогою шляхи вирішення проблеми часто недостатньо точні. Фізіологічною основою У. є залишкові (слідові) процеси збудження й гальмування, іррадіації й концентрації, позитивної й негативної індукції, аналізу і синтезу в кіркових відділах різноманітних аналізаторів. Унаслідок цієї складної нервової діяльності і виникають нові, що не мали місця в реальному процесі сприйняття, поєднання створених у минулому досвіді зв’язків, які становлять базу образів У. За мірою вираженості активності розрізняють два види У.: пасивну й активну. Пасивна У. позбавлена дієвості, для неї характерним є створення образів, які не втілюються в життя, програм, які не здійснюються або взагалі не можуть бути здійснені. У цьому випадку У. виступає як сурогат діяльності, за допомогою якого людина ухиляється від необхідності діяти. Пасивна У. може бути ненавмисною та навмисною. Ненавмисна пасивна У. спостерігається при послабленні діяльності свідомості, при патологічних розладах свідомості, у напівдрімотному стані, під час сну. Навмисна пасивна У. продукує спеціально створені образи (марення), не пов’язані з волею, яка б могла сприяти їх втіленню в життя. Переважання в процесах У. марень свідчить про окремі дефекти розвитку особистості. Активна У. — створення нових образів за допомогою вольових зусиль. Це навмисна побудова образів у зв’язку зі свідомо поставленим завданням у тому або іншому виді діяльності; напр. здатність до активної У. є запорукою використання у фармацевтичному вищому навчальному закладі проблемного, кейсового та інших продуктивних методів навчання. Процес У. не завжди негайно реалізується в практичних діях. Нерідко У. набуває форми особливої внутрішньої діяльності, що полягає у створенні образів майбутніх результатів, тобто у мріянні. Мрія — це образ бажаного майбутнього, необхідна умова перетворення дійсності, спонукальна причина, мотив діяльності, завершення якої з якихось причин виявилося відкладеним. Особливістю мрії є конструювання тих образів, які поки що не є здійсненними, а іноді і не можуть бути здійснені. Образи, які людина створює у своїх мріях, відрізняються такими особливостями: а) яскравим, живим, конкретним характером, з багатьма деталями і подробицями; б) малою вираженістю конкретних шляхів до здійснення мрії, уявленням цих шляхів та засобів у найзагальніших рисах (у вигляді певної тенденції); в) емоційною насиченістю образу, його привабливістю для замріяної особи; г) прагненням поєднати мрії з почуттям упевненості в їх здійсненні, з палким прагненням до перетворення її в дійсність. Активна У. може бути творчою й відтворювальною. Творча У. припускає самостійне створення образів, які реалізуються в оригінальних і цінних продуктах діяльності; вона — невід’ємний бік технічної, художньої та будь-якої іншої творчості. В основі наукових досліджень у фармацевтичній галузі лежить творча У. Відтворювальна (репродуктивна) У. полягає у створенні тих чи інших образів, що відповідають опису; це — У. на основі прочитаного або почутого. Вона має місце у тих випадках, коли людина за одним описом повинна уявити собі предмет, який нею ніколи не сприймався; напр. провізор ніколи не бачив тропічної ЛР, але, прочитавши її опис у монографії, може її уявити в більш або менш яскравих і повних образах.

Гончаренко С. Український педагогічний словник. — К., 1997; Копорулина В.Н., Смирнова М.Н., Гордеева Н.О., Балабанова Л.М. Психологический словарь / Под общ. ред. Ю.Л. Неймера. — Ростов н/Д., 2003; Психология: Словарь / Под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. — М., 1990; Степанов С. Популярная психологическая энциклопедия. — М., 2003.