АМІАКУ РОЗЧИН КОНЦЕНТРОВАНИЙ

АМІАКУ РОЗЧИН КОНЦЕНТРОВАНИЙ (ДФУ), Ammoniae solution concentrata (PhEur), Ammonia solution, concentrated (BP), Strong ammonia solution (USPNF), Ammonia (CAS № 7664‑41‑7); син.: Ammoniaca; ammoniacum; aqua ammonia; concentrated ammonia solution; spirit of hartshorn; stronger ammonia water. А.р.к. — прозора, безбарвна рідина з надзвичайно гострим, характерним запахом. За Європейською Фармакопеєю 2005 концентрований розчин аміаку містить не менше 25,0% і не більше 30,0% аміаку (NH3). За фармакопеєю США 23 — міцний розчин аміаку містить не менше 27,0% і не більше 31,0% аміаку (NH3).

NH3                           Мол. м. 17,03

Аміак одержують каталітичним синтезом із складових його елементів — азоту і водню — під високим тиском (35·106 Па) і температурі 550 °С за наявності каталізатора. А.р.к. отримують шляхом розчинення газоподібного аміаку у воді. Має такі властивості: змішується зі спиртом етиловим (95%) і водою; питома вага — 0,892–0,910. А.р.к., випаровуючись, вбирає багато тепла; здатний розчиняти різні солі й деякі метали; бурхливо реагує із сульфатною кислотою або іншими сильними мінеральними кислотами з виділенням значної кількості тепла (суміш кипить). При нагріванні розчин розкладається на вихідні речовини. Розкладання частково відбувається і при звичайній температурі, тому розчини аміаку завжди мають специфічний запах. При тривалому кип’ятінні розчину можна повністю видалити аміак.

Розчин 10% аміаку у воді називають аміачною водою або нашатирним спиртом, який має питому вагу — 0,95–0,96.

А.р.к. зазвичай не використовується у нерозбавленому вигляді. Використовується як буферний агент або для регулювання рН розчинів. А.р.к. використовується для виробництва більш розбавленого розчину аміаку, який використовується як стимулятор дихальних рефлексів, як речовина, що викликає гіперемію шкіри, і як відволікаюча речовина для нейтралізування укусів комах. Як наповнювач входить до складу ЛП (у розбавленому вигляді).

При внутрішньому вживанні викликає сильний біль у порожнині рота, горлі й ШКТ з виникненням набряку, кашлю, блювання і шоку. Опіки стравоходу і шлунка можуть призвести до перфорації. Вдихання парів спричиняє чхання, кашель, і, у високій концентрації, набряк легенів. Пари подразнюють очі. Навіть застосування розведеного розчину аміаку, який використовують для лікування укусів комах, може викликати опіки. Тому необхідно дотримуватися звичайних запобіжних заходів відповідно до обставин (окуляри, захисні рукавички, респіратори). Роботу з розчином аміаку слід проводити при ввімкнених витяжних шафах.

Розчин аміаку на повітрі являє собою нестійку речовину і швидко втрачає аміак, тому повинен зберігатися в герметично закритій тарі, захищеній від повітря, у прохолодному, сухому місці. Температура зберігання не має перевищувати 20 °C.

Літ.: ДФУ. — Х., 2001; Frohman I.G. Treatment of physalia stings // J. Am. Med. Assoc. — 1996. — № 197.

АМІАКУ РОЗЧИН КОНЦЕНТРОВАНИЙ (ДФУ), Ammoniae solution concentrata (PhEur), Ammonia solution, concentrated (BP), Strong ammonia solution (USPNF), Ammonia (CAS № 7664‑41‑7); син.: Ammoniaca; ammoniacum; aqua ammonia; concentrated ammonia solution; spirit of hartshorn; stronger ammonia water. А.р.к. — прозора, безбарвна рідина з надзвичайно гострим, характерним запахом. За Європейською Фармакопеєю 2005 концентрований розчин аміаку містить не менше 25,0% і не більше 30,0% аміаку (NH3). За фармакопеєю США 23 — міцний розчин аміаку містить не менше 27,0% і не більше 31,0% аміаку (NH3).NH3Мол. м. 17,03Аміак одержують каталітичним синтезом із складових його елементів — азоту і водню — під високим тиском (35·106 Па) і температурі 550 °С за наявності каталізатора. А.р.к. отримують шляхом розчинення газоподібного аміаку у воді. Має такі властивості: змішується зі спиртом етиловим (95%) і водою; питома вага — 0,892–0,910. А.р.к., випаровуючись, вбирає багато тепла; здатний розчиняти різні солі й деякі метали; бурхливо реагує із сульфатною кислотою або іншими сильними мінеральними кислотами з виділенням значної кількості тепла (суміш кипить). При нагріванні розчин розкладається на вихідні речовини. Розкладання частково відбувається і при звичайній температурі, тому розчини аміаку завжди мають специфічний запах. При тривалому кип’ятінні розчину можна повністю видалити аміак.

Розчин 10% аміаку у воді називають аміачною водою або нашатирним спиртом, який має питому вагу — 0,95–0,96.

А.р.к. зазвичай не використовується у нерозбавленому вигляді. Використовується як буферний агент або для регулювання рН розчинів. А.р.к. використовується для виробництва більш розбавленого розчину аміаку, який використовується як стимулятор дихальних рефлексів, як речовина, що викликає гіперемію шкіри, і як відволікаюча речовина для нейтралізування укусів комах. Як наповнювач входить до складу ЛП (у розбавленому вигляді).

При внутрішньому вживанні викликає сильний біль у порожнині рота, горлі й ШКТ з виникненням набряку, кашлю, блювання і шоку. Опіки стравоходу і шлунка можуть призвести до перфорації. Вдихання парів спричиняє чхання, кашель, і, у високій концентрації, набряк легенів. Пари подразнюють очі. Навіть застосування розведеного розчину аміаку, який використовують для лікування укусів комах, може викликати опіки. Тому необхідно дотримуватися звичайних запобіжних заходів відповідно до обставин (окуляри, захисні рукавички, респіратори). Роботу з розчином аміаку слід проводити при ввімкнених витяжних шафах.

Розчин аміаку на повітрі являє собою нестійку речовину і швидко втрачає аміак, тому повинен зберігатися в герметично закритій тарі, захищеній від повітря, у прохолодному, сухому місці. Температура зберігання не має перевищувати 20 °C.
Літ.: ДФУ. — Х., 2001; Frohman I.G. Treatment of physalia stings // J. Am. Med. Assoc. — 1996. — № 197.