ФІНАНСОВІ ІНСТИТУТИ

ФІНАНСОВІ ІНСТИТУТИ — будь-який із суб’єктів фінансових відносин, що реалізує відповідні функції фінансової системи (див. Фінансова система). Можна говорити про певну ієрархію Ф.і.: державні фінанси — місцеві фінанси — фінанси підприємств. Розподіл функцій між Ф.і. вищого рівня ієрархії в Україні можна визначити так. Адміністрація Президента — функція фінансової політики; побудова «дерева фінансової мети» для регіонів і галузей, визначення можливих джерел фінансових ресурсів; розроблення указів і законодавчих ініціатив у галузі фінансів. ВР — узгодження фінансових інструментів держави, введення обмежень на їх використання, розроблення та прийняття законів, затвердження бюджету. Міністерство фінансів України — методичне керівництво бюджетно-фінансовою сферою; розроблення пропозицій щодо вдосконалення форм фінансових взаємовідносин підприємств, установ, організацій із забезпечення збільшення фінансових ресурсів; розроблення проекту Державного бюджету; ефективне проведення бюджетної й податкової політики; контроль за дотриманням державної й валютної дисципліни, фінансових інструментів держави в процесі її інтеграції на світовий ринок; участь в організації інвестиційного співробітництва держави і регулювання зовнішньої державної заборгованості. Державне казначейство України — організація виконання Державного бюджету України і здійснення контролю за ним; зміцнення різними засобами Державного бюджету, в т.ч. в іноземній валюті та коштами позабюджетних фондів, у межах витрат, установлених на відповідний період; фінансування витрат Державного бюджету України; ведення обліку касового виконання Державного бюджету та складання звітності про хід його виконання. НБУ — забезпечує макроекономічне регулювання грошового обігу і тим самим впливає на стан всієї фінансової системи; виконує роль агента уряду з розміщення внутрішнього боргу; регулює діяльність комерційних банків на фінансових ринках. Фонд державного майна є номінальним власником державних пакетів акцій і здійснює управління ними від імені держави; здійснює контроль за виконанням зобов’язань, передбачених у договорах купівлі-продажу об’єктів приватизації, виконанням умов договорів оренди; створює комісії з інвентаризації та оцінки майна, яке знаходиться в державній власності, затверджує відповідні акти інвентаризації й контролює виконання законодавчих актів з приватизації майна. Державна контрольно-ревізійна служба — здійснює державний контроль за витратами коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності в міністерствах, відомствах, державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які одержують кошти з бюджетів усіх рівнів, державних і валютних фондів; розробляє пропозиції щодо усунення виявлених недоліків і порушень та попередження їх в подальшому. Податкова адміністрація — здійснює контроль за дотриманням податкового законодавства, правильністю нарахування, повнотою та своєчасністю сплати в бюджет податків, зборів і неподаткових внесків та інших платежів у державні цільові фонди, передбачені законодавством. Митний комітет — забезпечує збирання мита, дотримання правил вивезення та ввезення на територію України товарно-матеріальних цінностей, цінних паперів, валюти. Комітет з цінних паперів — відповідає за розроблення головних напрямків функціонування ринку цінних паперів; розроблення й затвердження єдиних вимог щодо правил здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів, забезпечує атестацію кадрів, видачу ліцензій на діяльність на фондовому ринку та ін. Антимонопольний комітет — здійснює контроль за дотриманням антимонопольного законодавства, обмеженням несумлінної конкуренції в підприємницькій діяльності та ін. Слід підкреслити, що фінансова система є організмом, який досить динамічно розвивається, що передбачає певну зміну функцій деяких Ф.і. або їх перерозподіл. Ці зміни зумовлюються новими завданнями, які постають перед фінансовою системою на чергових етапах реформування вітчизняної економіки. До Ф.і. нижнього рівня належать інвестиційні фонди, біржі, банки, пенсійні фонди, кредитні спілки тощо. З точки зору фармацевтичного сектору використання ресурсів Ф.і. нижнього рівня є потенційним джерелом залучення фінансових коштів, а підтримка з боку Ф.і. вищого рівня ієрархії — необхідним підґрунтям інвестиційно-інноваційної діяльності ФП.

Государственные финансы / Под ред. В.Н. Федосова, С.Я. Огородника, В.Н. Суторминой. — К., 1991; Деньги и финансовые институты: тесты и задачи / Под ред. И.Т. Балабанова. — СПб., 2002; Закон України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» // Закон України: В 11 т. — ВР. Інститут законодавства. — К., 1996. — Т. 5; Закон України «Про банки і банківську діяльність» // Галицькі Контракти. — 1997. — № 7; Общая теория финансов / Под ред. Л.А. Дробозиной. — М., 1995; Финансы. — М., 1998; Coleman A. The Financial Management of Financial Institutions. — Prentice-Hall, 1966.