ФІЗІОЛOГІЯ (physiologia < грец. physis — природа + logos — слово) — наука про закономірності функціонування живих організмів, їх окремих систем, органів і тканин. Ф. також вивчає закономірності взаємодії живих організмів з навколишнім середовищем, їх поводження в різних умовах (екологічна Ф.), а також на різних стадіях росту і розвитку, починаючи з ембріогенезу і закінчуючи старечим віком. Спеціальною наукою є Ф. рослин. Ф. підрозділяють на загальну, спеціальну та прикладну. Загальна Ф. вивчає загальні властивості живої матерії: властивості біологічних мембран (див. Мембрани біологічні) та окремих клітин; реакції на різні подразники, подразливість і збудливість; процеси збудження, гальмування; особливості еволюційного і вікового розвитку фізіологічних функцій (еволюційна і вікова Ф.) та ін. Спеціальна Ф. досліджує властивості окремих тканин і органів, а також закономірності їх об’єднань у функціональні системи. Прикладна Ф. вивчає загальні та окремі закономірності діяльності живих організмів і особливо людини відповідно до спеціальних завдань — клінічна Ф., Ф. праці, спорту, харчування; авіаційна, космічна й підводна Ф., Ф. сільськогосподарських тварин та ін. Прийнято підрозділяти Ф. також на нормальну й патологічну. Такий підрозділ умовний. Нормальна Ф. досліджує переважно закономірності життєдіяльності нормального здорового організму, його взаємодію із середовищем, механізми стійкості та адаптації функцій до дії різних патологічних факторів. Патологічна Ф. вивчає змінені функції хворого організму (див. Хвороба). Виділяють також порівняльну Ф., до завдань якої входить вивчення загального та особливого у функціях тваринних організмів, які стоять на різних ступенях еволюційного, видового та індивідуального розвитку — онтогенезу і філогенезу організму. Предметом вивчення еволюційної Ф. є становлення фізіологічних функцій у процесі еволюційного розвитку. Спеціальний розділ Ф. — психофізіологія — присвячена вивченню психічної діяльності людини і тварин. Ф. пов’язана з анатомією (див. Анатомія), гістологією (див. Гістологія), цитологією (див. Цитологія), біохімією (див. Біохімія), біологією (див. Біологія), широко використовує положення й методи фізики, хімії, кібернетики і математики. Ф. вищої нервової діяльності пов’язана з психологією та педагогікою. Ф. сільськогосподарських тварин має безпосереднє значення для тваринництва, становлячи основу розвитку зоотехніки і ветеринарії. Деякою мірою Ф. є теоретичною основою медицини. Досягнення Ф. використовуються з метою профілактики та більш ефективного лікування захворювань. Практична медицина, у свою чергу, ставить перед Ф. нові завдання. Основним методом пізнання закономірностей життєдіяльності організмів у Ф. є експеримент. Більшість фізіологічних експериментів проводить на тваринах. Однак жоден експеримент, здійснений у штучних умовах, не має абсолютного значення, а результати його не можуть бути беззастережно перенесені на людину і тварин, які перебувають у природних умовах існування. Розрізняють кілька форм проведення фізіологічного експерименту. Гострий експеримент, як і раніше, зберігає своє значення, хоча і втратив ту роль, яку мав у минулому. Хронічний експеримент дозволяє неодноразово повторювати дослідження на одному живому об’єкті. Клінічні й функціональні проби також є однією з форм фізіологічного експерименту. Особливу форму фізіологічного експерименту становлять дослідження щодо відтворення у тварин патологічних процесів і захворювань (артеріальної гіпертензії, тиреотоксикозу, виразкової хвороби та ін.).
БМЭ. — М., 1975; Словарь физиологических терминов / Под ред. О.Г. Газенко. — М., 1987.