ФІЗИЧНІ АКТИВАТОРИ, СЕНСИБІЛІЗАТОРИ

ФІЗИЧНІ АКТИВАТОРИ, СЕНСИБІЛІЗАТОРИ — здатні до ефективної люмінесценції хімічні сполуки, які не вступають у хімічні реакції і не впливають на хід хемілюмінесцентних реакцій (див. Хемілюмінесценція), але тим не менше багаторазово підсилюють інтенсивність хемілюмінесценції. Їх дія заснована на фізичному процесі перенесення енергії від молекул продукту хемілюмінесцентної реакції на активатор:

R→ PA*→ P + фотон 1
(неактивована хемілюмінесценція),

PA*+ А → PA + А* (перенесення енергії),

А* → А + фотон 2
(активована хемілюмінесценція).

Інтенсивність світіння при реакціях хемілюмінесценції (Іхл) залежить від трьох параметрів: швидкості хімічної реакції, яка супроводжується світінням (υхл), імовірності утворення молекули продукту в електронно-збудженому стані (квантовим виходом збудження, Фех) та ймовірності висвічування фотону при переході збудженої молекули продукту в основний стан (квантовий вихід люмінесценції, Флюм):

Іхл = υхл·Фех·Флюм.

Ф.а. хемілюмінесценції фактично спрямовують реакції вільних радикалів у нове русло, оскільки реагують з радикалами з утворенням збуджених молекул продуктів цієї реакції. Світіння при цьому мають порівняно високу інтенсивність, оскільки всі три множники у рівнянні в цій реакції досить великі. В англомовній літературі Ф.а. хемілюмінесценції називають сенсибілізаторами. Вони не впливають на хід хімічних реакцій і підвищують інтенсивність хемілюмінесценції за рахунок фізичного процесу перенесення енергії на молекулу активатора-сенсибілізатора, яка володіє високим квантовим виходом люмінесценції. Іншими словами, вони збільшують тільки величину квантового виходу вилучення фотона збудженою молекулою продукту (Флюм). У звичайних реакціях вільних радикалів ця величина досить мала, всього десяті або іноді навіть соті частки відсотка мають дуже низьку інтенсивність, і її часто називають з надслабким світінням. Але якщо всі молекули продукту передають енергію електронного збудження на молекули активатора, то інтенсивність світіння буде визначатися уже квантовим виходом люмінесценції активатора, котрий в ідеалі наближається до одиниці. Інтенсивність світіння збільшується при цьому на 3–4 порядки.

До Ф.а. належать деякі люмінуючі сполуки, які застосовують для підсилення хемілюмінесценції.

Бабко А.К., Дубовенко Л.І., Луковская Н.М. Хемилюминесцентный анализ. — К., 1966; Индикаторы / Под ред. Э. Бишопа. — М., 1976. — Т. 2; Владимиров Ю.А. Активированная хемилюминесценция и биолюминесценция как инструмент в медико-биологических исследованиях // Соросовский образовательный журнал. — 2001. — Т. 7. — № 1; Chemiluminescence in analytical chemistry / Ed. By Ana M. Garcia-Campaňa. — New-York; Basel, 2001.