КОРЕНЕВИЩЕ (лат. rhizoma) разом з коренями багатьох рослин з давніх-давен використовують у медицині та фармації: оману високого застосовують при лікуванні ШКТ; імбиру лікарського — при розладах травлення, хронічному ентериті, ревматизмі, ангінах; ірису германського — як знеболювальний та протизапальний засіб при катарах ВДШ, запаленні легень, захворюваннях печінки та жовчного міхура, при нейродермітах, інфікованих ранах, виразках; куркума використовується при болю у шлунку, кишечнику, як жовчогінний засіб тощо. К. — підземна видозміна пагона, призначена для накопичення поживних речовин і вегетативного поновлення рослини (рисунок).
Рисунок. Будова кореневища: 1 — верхівкова брунька; 2 — вузли; 3 — міжвузля; 4 — редуковані листки; 5 — додаткові корені; 6 — місце прикріплення тогорічного пагона
Ці підземні пагони зовні схожі на корені, але відрізняються від останніх тим, що не мають кореневого чохлика на конусі наростання, проте мають вузли, міжвузля і редуковані листки у вигляді лусочок. У пазухах листків знаходяться бруньки, які дають надземні пагони. К. щорічно наростають моноподіально або симподіально і утворюють з бруньок надземні пагони. Старі частини К. поступово руйнуються. К. бувають горизонтальними (термопсис ланцетоподібний, солодка гола, конвалія звичайна) і вертикальними (ревінь городній, алтея лікарська), тонкими (козлятник лікарський), потовщеними (гірчак зміїний, ревінь городній), іноді дуже великими (у ревеня їх маса досягає 12 кг), простими і розгалуженими, багатоголовими, циліндричними, овальними, чоткоподібними, прямими, зігнутими, перекрученими тощо. Розміщення тканин у К. одно- і двосім’ядольних рослин таке ж, як і в стеблах цих рослин. Але у зв’язку з тим, що в К. накопичуються запасні речовини, основною їх тканиною є паренхіма. Провідна система розвинена слабко. У ксилемі знаходяться вузькопорожнисті судини (кільчасті, спіральні). Механічна тканина недорозвинена. До характерних анатомічних особливостей К. однодольних належать покривна тканина — багаторічна, іноді здерев’яніла епідерма без продихів, трихом і кутикули; первинна кора розвинута, представлена багаторядною накопичувальною паренхімою та 1-, 2-, рідше багаторядною ендодермою з U-подібним потовщенням клітинних оболонок; центральний циліндр має колатеральні закриті або центрофлоемні пучки, розташовані по всьому циліндру; серцевина невиражена, слабко виражена або порожниста.
К. дводольних можуть мати пучкову, непучкову та перехідну будову. Вони подібні до надземних стебел, але є накопичувальними підземними органами і тому вкриті найчастіше перидермою, в них гірше розвинуті механічні та провідні тканини, але особливо добре представлена у всіх частинах паренхіма, яка накопичує не тільки резервні поживні речовини, а й БАР, що зумовлює використання К. багатьох рослин у медицині. Досить часто у К. містяться ендогенні секреторні структури, які використовуються при діагностиці рослин та рослинної сировини.
Пронченко Г.Е. Лекарственные растительные средства / Под ред. А.П. Арзамасцева, И.А. Самылиной. — М., 2002; Сербин А.Г., Серая Л.М., Ткаченко Н.М. и др. Медицинская ботаника. Botanique medicale. Medical botany. — Х., 2003; Ткаченко Н.М., Сербін А.Г. Ботаніка. — Х., 1997.