КОНСТАНТИ ДИСОЦІАЦІЇ КИСЛОТ І ОСНОВ

КОНСТАНТИ ДИСОЦІАЦІЇ КИСЛОТ І ОСНОВ. Для кількісної оцінки сили кислот і основ (протолітів) як міри їх здатності віддавати гідроген-іони використовують константи рівноваги процесу дисоціації Кд або константи кислотності Ка, які за значенням збігаються. Для процесу дисоціації кислоти

НА 2arrow-small.eps Н+ + А-

термодинамічна константа рівноваги іонізації (дисоціації) Ка визначається рівнянням:

konstanti_dissociacii01.eps

де а — активність частинки у розчині; с — її концентрація у моль/л; f — коефіцієнт активності (конкретна частинка вказана в індексі). Для дисоціації основи

ВН 2arrow-small.eps В + Н+

konstanti_dissociacii02.eps

Якщо знехтувати коефіцієнтами активності, одержимо формулу для класичної концентраційної або стехіометричної К.д. Кс (у літературі часто позначається як Ка):

konstanti_dissociacii03.eps

де у квадратних дужках зазначені рівноважні концентрації відповідних частинок у протеолітичній реакції. Чим сильніша кислота, тим більше значення константи її дисоціації. Однак для зручності часто використовують р-функцію, тобто рКа (р — початкова літера potenz — показник) (див. Показник константи кислотності Ка)). У літературі не завжди чітко розмежовують термодинамічну К.д., величину якої можна одержати шляхом екстраполяції Кс до нульового значення іонної сили (І = 0), та експериментальні (удавані) значення К.д., розраховані за даних експериментальних умов (перш за все при заданій іонній силі). Тому, як правило, слід зазначати умови, за яких було здійснено вимірювання К.д., зокрема іонну силу розчину. Практичні значення констант можуть суттєво (в деяких випадках у 3 рази, тобто 0,5 одиниць рК) відрізнятися від термодинамічних К.д.

На практиці вимірювання К.д. кислот і основ здійснюють методами потенціометрії (див. Потенціометрія), спектрофотометрії, кондуктометрії, вольтамперометрії (див. Вольтамперометрія), кінетики тощо. Для більшості лікарських та допоміжних речовин вони визначені та наведені в ДФУ. Теоретично термодинамічні константи (іонізації) дисоціації кислот і основ можуть бути розраховані за даними стандартних вільних енергій продуктів та вихідних речовин протеолітичних процесів (див. Потенціометрія). Значення величин К.д. кислот і основ див. Показник константи кислотності (рКа).

Досон Р., Эллиот Д., Эллиот У., Джонс К. Справочник биохимика. — М., 1991; ДФУ. — Х., 2001; Мусил Я., Новакова О., Кунц К. Современная биохимия в схемах. — М., 1984.