КОМУНАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ є самостійною формою публічної власності, відокремленою від державної власності. В Україні комунальна власність дістала визнання разом із уведенням інституту місцевого самоврядування (1990). Чинна Конституція України закріпила принципово нові засади функціонування комунальної власності та її економічної природи, відповідно до яких К.в. в Україні виникла спершу на основі безоплатної передачі територіальним громадам майна із загальнодержавної власності. Тепер вона збільшується переважно за рахунок виробничої та іншої діяльності комунальних підприємств, надходжень з власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних і місцевих податків, зборів та інших обов’язкових платежів. Згідно з положеннями Ст. 327 Цивільного кодексу України законодавець не встановлює переліку майна, що може бути об’єктом права комунальної власності, обмежившись загальною нормою, згідно з якою в комунальній власності є майно, в тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Ст. 142 Конституції України містить певні критерії для визначення переліку об’єктів права комунальної власності, а саме, матеріальною й фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме й нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об’єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Визначальні принципи управління майном, що є в комунальній власності, полягають у тому, що правомочність власника здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування. Порядок реалізації цих прав певною мірою визначається законом «Про місцеве самоврядування в Україні». Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання прийняття рішень про створення, ліквідацію, реорганізацію підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади. Поки що в Україні немає спеціального законодавчого акта, який би детально визначав обсяг прав комунальних підприємств, установ та організацій щодо закріплюваного за ними майна. У період, коли комунальна власність була різновидом державної власності, ці правомочності визначалися нормами, що стосувалися державних підприємств, установ та організацій, а отже, за комунальними підприємствами майно закріплювалося на праві повного господарського відання, а за комунальними установами та організаціями — на праві оперативного управління. Така практика збереглася й після відокремлення комунальної власності від державної у зв’язку з прийняттям Конституції України. Після введення в дію Господарського кодексу України певну визначеність отримали правові засади комунальних унітарних підприємств. Відповідно до ст. 78 України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності та входить до сфери його управління. Майно комунального унітарного підприємства перебуває в комунальній власності й закріплюється за ним на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство). Комунальне унітарне підприємство не несе відповідальності за зобов’язаннями власника та органу місцевого самоврядування, до сфери управління якого воно входить. Однак норми Господарського кодексу України не деталізують порядок створення комунального підприємства.
Аптеки комунальної форми власності, крім функцій з надання фармацевтичної допомоги населенню й лікувально-профілактичним закладам, за законодавством України повинні забезпечувати також соціальну функцію з обслуговування відповідних хворих ЛП за пільговими рецептами (пільга 50, 100%). За умов постійного недофінансування закладів К.в розвиток комунальних аптек неможливий без підтримки держави та органів місцевого самоврядування. Доцільно надати їм статусу «соціальних» аптек і запровадити для них перелік державних пільг при сплаті комунальних послуг, створити єдину систему фармацевтичного забезпечення стаціонарних хворих, пільгових категорій громадян. Аптечні підприємства К.в пропонують здійснювати соціальні програми, які фінансуються з бюджетів виключно через комунальні аптеки. Фармацевтичні асоціації разом з органами місцевого самоврядування плідно співпрацюють над розробленням місцевих програм охорони здоров’я, включаючи підвищення ефективності використання бюджетних коштів територіальних громад на лікарське забезпечення. Активну участь у вирішенні проблем комунальних аптек беруть самі підприємства.
Господарчий кодекс України. — Х.,2004; Економічна енциклопедія: У 3 т./Ред. С.В. Мочерний. — К.—Тернопіль, 2000; Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. — К., 1997; Юридична енциклопедія. — К., 2003.