КОМЕРЦІЙНА ТАЄМНИЦЯ

КОМЕРЦІЙНА ТАЄМНИЦЯ — певна інформація чи досягнення в будь-якій сфері господарювання, що стосується комерційної діяльності підприємства чи підприємця і має комерційну цінність внаслідок недоступності для третіх осіб. Визначення К.т., її захист і охорона виникають на практиці в певних ситуаціях і залежать від чинного законодавства, традицій підприємств, ділових звичаїв. К.т. належить до особливих різновидів інтелектуальної власності, її охороноздатність регулюється як інститутом авторського права, так і патентним правом. У міжнародній практиці термін К.т. аналогічний термінам «секрети виробництва» і «ноу-хау». Головне завдання власника К.т. — забезпечення конфіденційності комерційної інформації та вживання заходів щодо її охорони та захисту (виключення вільного доступу на законних підставах). У разі порушення прав на К.т. використовується право на припинення несумлінної конкуренції в адміністративному або судовому порядку. Наявність К.т. підтверджується документами, які оформлені в порядку, визначеному на підприємстві. Такі документи підтверджують охороноздатність К.т. і можуть бути представлені в суді у разі виникнення претензій або порушень. Перелік об’єктів, які належать до К.т., різноманітний за структурою і формою. У фармацевтичній сфері К.т. можуть бути визнані: результати досліджень і експериментальні звіти; результати отримання нових хімічних сполук та їх спеціального застосування для одержання нового продукту; статистичні розрахунки; рецепти; склади; дані щодо якості сировини; список інгредієнтів; лабораторні регламенти; переліки робіт, що дають уявлення про результати проведених досліджень з розробки доз, норм; дані про вдосконалення виробництва, технологічні схеми, методи і способи проведення контролю якості, науково-аналітична документація, методи навчання персоналу, кошторис витрат з виробництва нового складу ЛП, програми для ЕОМ та ін. Крім виробничої, К.т. у фармацевтичній галузі охоплює організаційні, управлінські та інші сфери, напр., картотеку постачальників підприємства, дані про організацію виробництва, документацію щодо організації збуту і поширення продукту, дані про систему фінансування, методи навчання персоналу, прийоми і методи реклами, інноваційні комунікації та ін. Правовласник К.т. має право розпоряджатися належними йому об’єктами інтелектуальної власності (див. Інтелектуальна власність) на власний розсуд (продати, віддати) з метою одержання певної користі. Однак при укладенні будь-яких угод не можна порушувати визначені законом (договором) права інших осіб.

Андрощук Т.А., Крайнев П.П. Экономическая безопасность предприятия: защита коммерческой тайны. — К., 2002; Троян В.М., Леонов И.Ф., Матвеева Т.И. Коммерческая тайна: как ее сохранить? // Патенты и лицензии. — 1995. — № 1–2.