КОМБІНОВАНА ДІЯ

КОМБІНОВАНА ДІЯ спостерігається при використанні різних поєднань ЛП з метою підвищення терапевтичного ефекту, скорочення терміну лікування і запобігання ускладнень. При комбінованому застосуванні ЛП основні ефекти, як правило, змінюються за рахунок їх взаємодії на рівні фармакокінетичних процесів (всмоктування, розподіл, метаболізм, виділення) або фармакодинамічних реакцій, які проявляються у вигляді синергізму (див. Синергізм лікарських речовин) або антагонізму.

Синергізм тобто сумарна чи адитивна дія (лат. addition — додавання) спостерігається переважно, коли лікарські речовини діють на одні й ті ж рецептори (напр. адреналін і норадреналін). Якщо кінцевий результат застосування двох лікарських речовин більший за суму ефектів кожної речовини окремо, то говорять про потенціювання (англ. potentiate — посилювати) або суперадитивну дію. Такий ефект характерний і для непрямого синергізму, коли речовини мають різний механізм дії і впливають на різні рецептори. Потенціювання дозволяє частіше отримати значний терапевтичний ефект ЛП у нижчих дозах, але іноді може бути причиною токсичних ефектів (див. Синергізм лікарських речовин).

Антагонізм (англ. anti — протилежний + agon — боротьба) широко використовується для усунення негативної дії лікарських речовин, а також при отруєнні. Фізичний антагонізм виявляється при адсорбції різних токсичних речовин сорбентами. Хімічний антагонізм — між речовинами відбуваються хімічні реакції з утворенням неактивних сполук. Хімічні антагоністи — антидоти — мають важливе значення у токсикології. Напр., при отруєнні солями важких металів антидотами є унітіол або трилон Б. Фізіологічний (функціональний) антагонізм реалізується лише через функціональні системи організму. Залежно від характеру біосубстрату, з яким відбувається взаємодія, фізіологічний антагонізм може бути прямим і непрямим. Прямий функціональний антагонізм — лікарські речовини діють на одні й ті ж рецептори, але в прямо протилежному напрямку. Конкурентний прямий антагонізм відбувається між речовинами, які мають подібну структуру (просторову конфігурацію). Напр., непрямі антикоагулянти і метадіон. Неконкурентний прямий антагонізм, якщо речовини впливають на різні ділянки рецептора. При цьому антагоніст діє поза активним центром рецептора — алостерично (грец. allos — інший + stereos — просторовий). Непрямий антагонізм — однотипна дія кількох речовин на різні рецепторні структури, що виконують протилежні функції. Напр., напад бронхіальної астми, пов’язаний зі спазмом гладких м’язів бронхів, що викликано стимулювальним впливом гістаміну, серотоніну та ін. на відповідні рецептори, можна усунути застосуванням адреноміметиків, які збуджують β2-адренорецептори (див. Антагонізм). Синергоантагонізм — прояв ефектів синергізму чи антагонізму залежно від дози препаратів.

Взаимодействие лекарств и эффективность фармакотерапии / Л.В. Деримедведь, И.М. Перцев, Е.В. Шуванова и др. — Х., 2002; Фармакологія / І.С. Чекман, Н.О. Горчакова, В.А. Туманов та ін. — К., 2001.