ФЕНХЕЛЬ ЗВИЧАЙНИЙ

ФЕНХЕЛЬ ЗВИЧАЙНИЙФЕНХЕЛЬ ЗВИЧАЙНИЙ — Foenіculum vulgare Mіll. (зменшув. від лат. foenum — сіно, vulgarіs, е — звичайний) — трав’яниста рослина родини селерових зонтичних Apіaceae (Umbellіferae); рос. назва: фенхель обыкновенный (укроп аптечный, укроп волошский); нар. назва: морач. Рід Foenіculum нараховує 2 види — Ф.з. і Ф. італійський, або ніжний (F. italica). У Ф. італійського черешки листків біля основи утворюють товсті здуття. Найбільш поширений Ф.з., який походить із Середземномор’я. У природі росте на сухих кам’янистих схилах, а також біля доріг і житла, на засмічених місцях у АР Крим, на Кавказі, в Середній і Західній Азії, Північній Африці. У культурі Ф.з. відомий з давніх часів як овочева, лікарська і пряна рослина. Ф.з. вирощують головним чином в Україні (у Чернівецькій і Вінницькій областях), у Краснодарському краї РФ та Молдові як однорічну і дворічну культуру. Часто дичавіє. У сівозміні посіви Ф.з. розміщують після озимих зернових, картоплі та овочевих культур. Існує декілька різновидів, або рас, які мають як морфологічні особливості, так і різний хімічний склад. Європейська Фармакопея містить монографії на плоди двох рас: Ф. гіркого (Foenіculum vulgare Mіll. sp. vulgare var. amarus (Mill.) Thellung) і Ф. солодкого (Foenіculum vulgare Mіll. sp. vulgare var. dulce Bert.); ДФ ХI — Foenіculum vulgare Mіll.

Ф.з. — багаторічна (у культурі — дворічна) рослина 90–200 см завв. Корінь веретеноподібний, м’ясистий, жовтувато-бурий, до 10 см у діаметрі. Стебло прямостояче, круглясте, тонко-ребристе, дуже розгалужене, з черговими піхвовими листками. Листки у загальному контурі яйцевидно-трикутні, 3–4-перисторозсічені на вузько-лінійні або нитковидні відстовбурчені сегменти; нижні — крупні, довгочерешкові, середні та верхні — на розширених піхвах; піхви листків вузькопродовгуваті, по краю плівчасті, догори трохи розширені й капюшоноподібно-витягнуті. Вся рослина з блакитною поволокою. Квітки дрібні, п’ятичленні, жовті, зібрані у складні зонтики без обгортки і обгорточки. Плід — продовгуватий, до 14 мм завд., 3 мм завв., майже циліндричний, зеленувато-бурий, ароматний, солодкувато-пряний на смак вислоплідник, який легко розпадається на два мерикарпії. Цвіте у липні–серпні, плоди достигають у вересні. Ф.з. — теплолюбива, світлолюбива і засухостійка рослина. Добре росте на плодоносних, окультурених вапняково-глинистих і чорноземних ґрунтах, але не на надмірно зволожених. Тривала засуха і висока температура в період цвітіння й утворення плодів можуть призвести до повної втрати його врожаю.

В Україні як ЛРС використовують стиглі плоди Ф.з. — Fructus Foenіculі (Fructus Foenіculі vulgarіs) та етерну олію (Oleum Foenіculі). Збирають плоди за 2 прийоми: у кінці серпня — на початку вересня як тільки на центральному зонтику плоди починають буріти, а колір зонтиків змінюється на сірувато-попелястий; другий раз — коли на більшості бокових зонтиків достигають плоди. Зрізають усю рослину, зв’язують у снопики і залишають достигати, після чого плоди обмолочують, очищають від сміття і домішок на зерноочисних машинах та, якщо потрібно, досушують. Термін зберігання — 3 роки. В усіх частинах Ф.з. міститься ефірна олія, але найбільше її накопичується у плодах — 4–6,5% (якісна сировина за ДФ ХІ має містити не менше 3% етерної олії). Етерну олію одержують з цілих і грубо подрібнених плодів Ф.з. перегонкою насиченою парою в апаратах безперервної та періодичної дії. Тривалість перегонки цілих плодів — 32–34 год, грубо подрібнених — 20 год. Вода, що витікає із приймача, містить 0,05% олії, яку направляють на когобацію. Для покращання якості олії її повторно гідродистилюють. Для цього олію-сирець після завантаження в апарат відганяють гострою парою. Головну фракцію (перші 30–40 хв, 5% маси олії) і хвостову накопичують для роздільної ректифікації. Одержаний ректифікат (середня фракція) є товарним продуктом. Олію висушують у вакуум-сушильних апаратах протягом 15 хв при 81–87 кПа залишкового тиску. Деяку кількість легких фракцій олії знімають з вакуумного дистилята і приєднують до олії-сирця. Висушену олію фільтрують. Розроблено також спосіб отримання олії перегонкою з водяною парою із цілих рослин Ф.з., зібраних у фазу молочної та молочно-воскової стиглості плодів. Вихід етерної олії з 1 г при цьому збільшується більш ніж у 2 рази (порівняно з переробкою стиглих плодів). Олія з цілих рослин містить ті ж компоненти, що й олія зі стиглих плодів (таблиця).

Таблиця. Вміст компонентів етерної олії фенхелю звичайного в органах рослини

Компонент (%) Стебла Листя Квітки Плоди
α-Пінен 13,1 26,2 13,1 3,1
α-Феландрен 12,3 23,8 5,6 1,1
Транс-анетол 36,0 28,9 61,8 66,7
γ-Терпінен 10,6 1,4 1,0 0,7
Фенхон 4,5 3,0 7,2 14,7

Парова перегонка цілих рослин у контейнерах дає можливість скоротити втрати етерної олії та збільшити її збирання з 1 г у 3–5 разів порівняно з виходом при переробці стиглих плодів. Вміст анетолу трохи менший, ніж із стиглих плодів. Застосувавши ректифікацію фенхельної олії та відкинувши головну фракцію (18% маси олії), можна покращити якість і підвищити вміст анетолу до 60%. До складу фенхельної олії входить α- і β-пінен, камфен, мірцен, α- і β-феландрен, лімонен, цис- і транс-оцимен, n-цимол, сабінен, камфора, фенхон (до 20%), цис- і транс-анетол (до 50%), або метилхавікол (естрагол), анісовий альдегід, аніскетон, анісова кислота (сліди), сафраналь, фенікулін, карвакрол. Вміст етерної олії та її хімічний склад дуже варіює залежно від виду і походження Ф.з. Так, у Ф.з. var. amarus накопичується 4–6% олії, а у Ф.з. var. dulce — 2–6%. Різновид. Ф.з. гіркого, що росте в Північній Америці та культивується в Європі, містить в етерній олії (%): транс-анетол — 60–80, (+)-фенхон — 12–22; метилхавікол, анісальдегід; різновид солодкого Ф.з., що культивується у Франції, має найкращі органолептичні показники, між іншим, вміст основних компонентів олії становить (%): транс-анетолу — 50–60, (+)-фенхону — 0,4–0,8, метилхавіколу — 3–5, незначну кількість лімонену і мірцену. Смак гіркого Ф.з. зумовлений фенхоном, смак солодкого різновиду — анетолом.

Fenhel_Zvych_1.eps

Фенхон

Fenhel_Zvych_2.eps

Анетол

Fenhel_Zvych_3.eps

Метилхавікол

Окрім етерної олії, плоди Ф.з. містять тритерпеноїди: α-амірин; стероїди: β-ситостерин, стигмастерин; феноли та їх похідні: ферулова, синапова, n-гідроксибензойна, протокатехова, ванілінова кислоти; флавоноїди: кверцетин, 3-глюкуронід і 3-арабінозид кверцетину (фенікуларин), ізокверцитрин, 3-глюкуронід і 3-арабінозид кемпферолу; кумарини: умбеліферон, скополетин, ксантотоксин, імператорин, бергаптен, мармазен, колумбіанетин, остенол, псорален, скопарон; хромани: α-токоферол 7–9%, β-токоферол 1,5–2%; органічні кислоти: фумарова, яблучна, винна, бензойна; понад 20% протеїну; близько 20% жирної олії, до складу якої входять гліцериди петрозелинової — 60%, олеїнової — 22%, лінолевої — 14% і пальмітинової — 4% кислот. Щільну частину жирної олії запропоновано як замінник какаової олії. У траві Ф.з. міститься етерна олія — 0,45% і флавоноїди. У листі виявлено глікозиди: 3-арабінозиди кверцетину і кемпферолу, кемпферол-3-глюкуронід, кверцетин-3-глюкуронід, який раніше називався нелумбозидом, а також кверцетин і фенікуларин. Листя містить близько 150 мг% вітаміну С, до 65 мг% каротину, 2,2 мг% вітаміну В5, а в зонтиках з молочно-зрілими плодами 24,63 мг% вітаміну С, 4,5% цукру.

Плоди Ф.з. мають секретолітичні, вітрогінні властивості. Їх застосовують при спазмах кишечнику, метеоризмі, диспепсії, при жовчнокам’яній та нирковокам’яній хворобах (мають відхаркувальну і молокогінну дію). Плоди входять до складу вітрогінного та грудного зборів. Етерна олія та її основні компоненти мають високу антибактеріальну активність, її застосовують при атонії шлунка, гепатитах та інших захворюваннях ШКТ (жовчогінна дія), використовують для одержання кропової води (водний розчин етерної фенхельної олії 1:1000). У педіатрії використовують при хронічних закрепах, проносах, шлункових і кишкових спазмах і як відхаркувальну ЛРС. Етерна олія Ф.з. є складовою частиною препарату Солутан, лакричного еліксиру (від кашлю). Її приймають по 3–5 крапель на цукрі при болі у кишечнику, метеоризмі, як відхаркувальну ЛРС. Із анетолу ефірної олії виготовляють обепін, який використовують у парфумерно-косметичному виробництві.

Пряна рослина. Ефірну олію Ф.з. використовують у лікеро-горілчаному, кондитерському і миловарному виробництві. Відходи плодів (макуха містить до 20% білка) використовують як корм для худоби.

Залозный К.Д. Эфиромасличные культуры. — М., 1963; Лекарственные свойства сельскохозяйственных растений / Под ред. М.И. Борисова. — Минск, 1974; Растительные ресурсы СССР: Цветковые растения, их химический состав, использование. Семейства Rutaceae — Elaeagnaceae. — Л., 1988; Флора СССР / Под ред. В.Л. Комарова: В 30 т. — М., Л., 1941. — Т. 16; Шретер А.И., Муравьева Д.А., Пакалн Д.А., Ефимова Ф.В. Лекарственная флора Кавказа. — М., 1979; European Pharmacopoeia — Strastburg, 2002.