КОЛЕКТИВ

КОЛЕКТИВ (лат. collectivus — зібраний, збірний) — група людей, об’єднаних спільними цілями і завданнями, яка досягла в процесі соціально цінної спільної діяльності високого рівня розвитку. Ознаками, що характеризують К., є: 1) прийняття на себе кожним членом групи завдань і цілей спільної діяльності; 2) суспільно корисна спрямованість спільної діяльності; 3) високий рівень згуртованості й організованості; 4) демократичний стиль керівництва; 5) висока ефективність діяльності; 6) рівне і поважне ставлення до новачків; 7) збіг структур формального і неформального спілкування (керівник групи — лідер); 8) перевага осіб з активною життєвою позицією; 9) більшість членів групи мають статус лідера чи ті, кому надають перевагу; 10) здатність до ділової емпатії; 11) ціннісно-орієнтаційна єдність членів групи; 12) збереження згуртованості при входженні нових членів; 13) здоровий психологічний клімат, тобто здатність до оптимального вирішення конфліктів усередині групи; 14) рівний, довірливий стиль спілкування. Міжособистісні стосунки, що складаються в К., сприяють вихованню колективістських якостей, створюють умови для всебічного й гармонійного розвитку кожного члена К., сприяють появі колективізму як особливої якості розвитку групи. У К. проявляється низка соціально-психологічних закономірностей, що якісно відрізняються від закономірностей у групах низького рівня розвитку. Так, із збільшенням К. не зменшується внесок його членів у загальну справу, не знижується рівень дійової групової емоційної ідентифікації, не послаблюється мотивація спільної діяльності, відсутні різкі протиріччя між індивідуальними і груповими інтересами, є позитивний зв’язок між ефективністю спільної діяльності та сприятливим психологічним кліматом, створюються найкращі можливості для процесів інтеграції та персоналізації. У випадкових спільностях ймовірність надання допомоги потерпілому зменшується із збільшенням кількості очевидців, але в К. цей ефект відсутній. Групові процеси в К. ієрархізовані й створюють багаторівневу (стратометричну) структуру, ядром якої є спільна діяльність, зумовлена соціально значущими цілями: 1) перший рівень структури К. — ставлення його членів до змісту і цінностей колективної діяльності, що забезпечують його згуртованість; 2) другий — міжособистісні стосунки, опосередковані спільною діяльністю; 3) третій — міжособистісні стосунки, опосередковані ціннісними орієнтирами, не пов’язаними із спільною діяльністю. Закономірності, які діють на одному рівні структури К., не проявляються на іншому, і навпаки; тому оцінки, які стосуються, напр., фактів, отриманих у межах третього рівня, не можуть бути перенесені на характеристику другого рівня і К. у цілому. Навчальний К. у фармацевтичному вищому навчальному закладі має подвійну структуру: по-перше, він є об’єктом і результатом свідомого і цілеспрямованого впливу педагогів, кураторів, які визначають багато в чому його особливості (види і характер діяльності, кількість членів, організаційну структуру тощо); по-друге, навчальний К. — це явище, яке відносно самостійно розвивається і підпорядковується особливим соціально-психологічним закономірностям.

Гончаренко С. Український педагогічний словник. — К., 1997; Копорулина В.Н., Смирнова М.Н., Гордеева Н.О. и др. Психологический словарь / Под общ. ред. Ю.Л. Неймера. — Ростов н/Д., 2003; Психология / Под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. — М., 1990; Степанов С. Популярная психологическая энциклопедия. — М., 2003.