КЛОНУВАННЯ

КЛОНУВАННЯ (грец. klon — гілка) система методів, які застосовуються для отримання клонів (див. Клон). З точки зору молекулярної біології — це система методів, що застосовуються для отримання клонованої ДНК, або отримання генетично ідентичного матеріалу у великому обсязі. Розрізняють К. генів, молекулярне К. та К. організмів. При К. генів виділяють та багато разів копіюють окремі гени клітини. Цю технологію можна використовувати для отримання великої кількості білка, що кодується цим геном. Такий захід є цінним для фармації, бо дозволяє штучно створити необхідний для організму білок, якщо його природний синтез пошкоджений. При молекулярному К. здійснюється розмноження молекул ДНК у складі вектора, який є плазмідою або фагом (DNA cloning). Цю технологію використовують з подальшим уведенням клонованої ДНК у певну клітину — хазяїна, напр., у клітину кишкової палички E. coli, яка починає продукувати невластивий їй білок. Перше практичне використання рекомбінантної ДНК пов’язано з отриманням у промислових масштабах деяких важливих білків. У 1982 р. у США був отриманий патент на виробництво першого такого білка — інсуліну, який необхідний для мільйонів хворих на діабет. До того весь інсулін отримували з підшлункових залоз корів та свиней, що було дорого і складно. Розроблені також методи отримання інтерферонів — білків, що пригнічують розмноження вірусів. Клоновану рекомбінантну ДНК використовують також для отримання вакцин та інших фармацевтичних препаратів. К. багатоклітинних організмів базується на тотипатентності клітин. К. тварин — це процес пересадки донорського ядра у клітину-реципієнт, активація цього цибриду до поділу, його розвиток поза організмом та трансплантація у матку тварини для подальшого розвитку. К. буває ембріональне та соматичне. Як клітини-реципієнти в обох випадках використовують енуклійовані ооцити (з видаленим ядерним матеріалом). При ембріональному К. донорами ядер є клітини морул або бластоцист, а при соматичному К. — соматичні клітини. Соматичне К. — більш молодий напрямок порівняно з ембріональним. Перше успішне соматичне К. пов’язано з отриманням вівці Доллі. Була також клонована трансгенна вівця Поллі, у якої був активним ген фактора згортання крові людини, при цьому продукт цього гена виділявся з молоком. При К. кіз були створені генетично модифіковані тварини, у яких активно працював трансген синтезу людського тромбіну. Таким чином, клоновані трансгенні організми можуть служити живим «фармацевтичним заводом», який природним шляхом виробляє ті чи інші БАР, що використовуються у фармації для лікування генетично обумовлених або набутих хвороб людини.

Глазко В.И., Глазко Г.В. Русско-англо-украинский толковый словарь по прикладной генетике, ДНК-технологии и биоинформатике. — К., 2001.; Глік Б., Пастернак Дж. Молекулярная биотехнология. — М., 2002; Жегунов Г.Ф., Боянович Ю.В. Словарь-справочник по генетике. — Х., 2001.