ФЕНОТИП

ФЕНОТИП (грец. phaino — виявляю + typos — відбиток, образ) — сукупність властивостей і ознак організму, що склалися на основі взаємодії генотипу із умовами зовнішнього середовища. На розвиток і прояв ознак суттєво впливають зовнішнє та внутрішнє середовище. Тому організми, що мають подібний генотип, можуть відрізняться один від одного за Ф. Прикладами фенотипових ознак у людини є стать, колір шкіри, лінійні та об’ємні розміри, особливості психіки, емоціональність та ін. Межі, в яких можуть варіювати фенотипові характеристики, називають нормою реакції. У більш вузькому значенні термін Ф. використовують для позначення конкретних ознак, які вивчаються у даному випадку (напр. карі очі — блакитні очі). Ф. клітини — сукупність ознак клітини: її форма, розміри, структурна організація, кількість органоїдів, особливості метаболізму, функції тощо. За Ф. часто діагностують фізіологічні, онтогенетичні, патологічні та інші стани організму, що дозволяє правильно поставити медичний діагноз і призначити відповідну фармакологічну корекцію та ЛП.

Генетика / А.А. Жученко, Ю.Л. Гужов, В.А. Пухальский и др.; Под ред. А.А. Жученко. — М., 2003; Глазко В.И., Глазко Г.В. Русско-англо-украинский толковый словарь по прикладной генетике, ДНК-технологии и биоинформатике. — К., 2001; Жегунов Г.Ф., Боянович Ю.В. Словарь-справочник по генетике. — Х., 2001.