КЛІНІКА

КЛIНІКА (грец. kline — ліжко; klіnіke — догляд за лежачим хворим, лікування) — лікувально-профілактичний заклад, у якому лікування хворих поєднується з педагогічною і науково-дослідною роботою. Перший клінічний заклад, де проводилася теоретична і практична підготовка лікарів, було відкрито в 1728 р. у Страсбурзі. У Росії таку роль практичної медичної школи відіграв відкритий у 1707 р. у Москві Головний клінічний військовий госпіталь. Тут виникла перша в Росії медико-хірургічна школа, де учні виконували ту ж роль, що й студенти в сучасних К. У Петербурзі в 1805 р. практичні клінічні заняття з терапії, хірургії та акушерства були введені в Медико-хірургічній академії, а з 1806 р. були відкриті спеціальні К. У подальшому К. з різних клінічних дисциплін з’явилися в деяких інших вищих медичних навчальних закладів. З 1930 р., після реорганізації медичних факультетів університетів у медичні інститути і передачі їх у підпорядкування органів охорони здоров’я, розширилося використання лікарень та інших лікувально-профілактичних закладів як їх навчальних баз. Положення було збережене і після переходу українських науково-дослідних інститутів (НДІ) у підпорядкування НАНУ. Важливою структурною частиною К. більшості інститутів є консультативно-поліклінічне відділення. Велика частина навчальних закладів та інститутів удосконалення лікарів на сьогодні повністю або частково зосереджена на базі великих міських (обласних, республіканських) лікарень, де проводиться педагогічна і науково-дослідна робота. З 1963 р., коли було затверджене перше положення «Про клінічну лікарню», існує положення, якщо лікарня використовується з метою викладання чи виконання науково-дослідних робіт не менше ніж на 50%, то за спільним представленням закладу охорони здоров’я і НДІ до МОЗ України їй присвоюється найменування «клінічна лікарня». Більш пізній наказ МОЗ СРСР від 30 травня 1977 р. № 510 передбачав обов’язками для кафедр цієї бази, відділів, лабораторій медичних інститутів (факультетів) чи НДІ забезпечення організаційно-методичної та практичної допомоги в практичній роботі згідно з планами, затвердженими вищими органами. Відповідно до чинних положень для виконання планів підготовки лікарів і проведення науково-дослідних робіт передбачене резервування до 15% від числа штатних ліжок конкретної лікарні. Для К. і клінічних лікарень передбачаються підвищені норми витрати на ЛП, реактиви, перев’язувальні матеріали та інструментарій, а також на апаратуру та устаткування. Керівники кафедр (відділів, лабораторій), будучи науковими керівниками і консультантами відділень, очолюють у них науково-дослідну роботу і разом із завідувачем відділення несуть повну відповідальність за рівень і якість лікувально-діагностичної роботи відділення.

БМЭ. — 1975. — Т. 10; Наказ МОЗ України від 17.11.1997 р. № 340.