ФЕНОБАРБІТАЛ

ФЕНОБАРБІТАЛ (Phenobarbitalum), 5-Феніл-5-етил-1Н,3Н,5Н-піримідин-2,4,6-тріон.

C12H12N2O3                              Мол. м. 232,2

Phenobarbitalum.ai

АФІ синтетичного походження. Білий кристалічний порошок, гіркуватий на смак, без запаху, важкорозчинний у воді, спирті, етері, хлороформі, добре розчинний у розчинах лугів та карбонатів. Тпл =174–177 °С. УФ-спектр: λmax = 239 нм (0002111 = 452) у 0,05М боратному буфері, 254 нм (0002111 = 342) у розчині натрію гідроксиду. ІЧ-спектр, см–1: 1770, 1712, 1684, 1670, 1310, 1300 (в KBr). Зберігають у щільно закупореному контейнері, у захищеному від світла місці.

Ідентифікують за ІЧ-спектром поглинання субстанції; визначають Тпл; при плавленні препарату з лугами відчувається запах амоніаку, при наступному підкисленні виділяється карбон (IV) оксид; з кальцій хлоридом та кобальт (ІІ) нітратом у присутності натрій гідроксиду виникає синьо-фіолетове забарвлення; при дії на субстанцію нітруючої суміші утворюється зелене забарвлення. Кількісно визначають алкаліметрично (індикатор — тимолфталеїн).

Фармакологічна група. N03A A02 — снодійні та протисудомні препарати.

Фармакологічні ефекти. Снодійний, протисудомний та седативний. Індукує мікросомальні ферменти печінки.

Застосування: порушення сну, епілепсія, хорея, спастичні паралічі, судомні спазми (мігрень), лікування та профілактика гемолітичної хвороби новонароджених (див. Судоми).

Бурбелло А.Т., Шабров А.В., Денисенко П.П. Современные лекарственные средства: клинико-фармакологический справочник практического врача. — СПб., 2002; Вартанян Р.С. Синтез основных лекарственных средств. — М., 2004; Компендиум 2015 — лекарственные препараты / Под ред. В.Н. Коваленко. — К., 2015; Машковский М.Д. Лекарственные средства. — М., 2005; От субстанции к лекарству / Под ред. В.П. Черных. — Х., 2005; Швайка О. Основи синтезу лікарських речовин та їх проміжних продуктів. — Донецьк, 2004; European Pharmacopoeia 5; Martindale. The Extra Pharmacopoeia / 28 Ed, London, 1982; The Merk index an Encyclopedia of chemicals, drugs and biological / 13 Ed, 2001. — № 1.