ФЕНІЛЕФРИНУ ГІДРОХЛОРИД

ФЕНІЛЕФРИНУ ГІДРОХЛОРИД (Phenylephrini hydrochloridum), (R)-1-(3′-гідроксифеніл)-2-(метиламіно)етанолу гідрохлорид.

C9H14ClNO2                                                Мол. м. 203,7

Phenylephrini hydrochloridum.ai

АФІ синтетичного походження. Білий або білий з ледь жовтим відтінком кристалічний порошок, легкорозчинний у воді, етанолі, нерозчинний в етері; Тпл = 142–146 °С; рН 1%: водного розчину від 5,0 до 6,0; питоме оптичне обертання 2% водного розчину субстанції [α]20D від –43° до –47°. Зберігають у щільно закупореному контейнері, в захищеному від світла місці.

Ідентифікують за ІЧ-спектром поглинання субстанції; осаджують основу фенілефрину під дією розведеного розчину амоніаку; проводять реакції з солями купруму (утворюється комплекс фіолетового кольору, який не екстрагується ефіром та іншими органічними неполярними розчинниками), із заліза (III) хлоридом (фіолетове забарвлення); субстанція дає реакцію на хлориди. Кількісно визначають алкаліметрично в середовищі спирту (точку еквівалентності визначають потенціометрично).

Фармакологічна група: C01C F06; S01F B01 — антигіпотензивні препарати (α-адреностимулятори).

Фармакологічні ефекти. Судинознижувальний, гіпертензивний ефекти, підвищення загального опору судин (внаслідок стимулювання α1-адренорецепторів, які розташовані на судинах).

Застосування: гостра недостатність кровообігу, анафілаксія, нейрогенний шок, гіпотензія, у т.ч. ортостатична, пароксизмальна надшлуночкова тахікардія, ірит, іридоцикліт, риніт, як замінник епінефрину одночасно з місцевоанестезувальними речовинами.

Вартанян Р.С. Синтез основных лекарственных средств. — М., 2004; От субстанции к лекарству / Под ред. В.П. Черных. — Х., 2005; Регистр лекарственных средств России. РЛС. Энциклопедия лекарств / Гл. ред. Г.Л. Вышковский. — М., 2005; Clarke’s isolation and identification of drugs / Editior A.C. Moffat. — London, 1986; European Pharmacopoeia 5; The Merc index an Encyclopedia of chemicals, drugs and biological / 13 Ed, 2001. — № 1.