КАРБОКСИГЕМОГЛОБІН

КАРБОКСИГЕМОГЛОБІН — хімічна сполука, яка утворюється при взаємодії оксиду вуглецю (ІІ) (СО, чадний газ) з пігментом крові гемоглобіном. Оксид вуглецю (ІІ) має велику спорідненість з гемоглобіном. Швидкість приєднання СО до гемоглобіну приблизно в 10 разів вища за швидкість приєднання кисню, в той час як швидкість дисоціації К. приблизно в 3600 разів менша за відповідну швидкість для оксигемоглобіну. Відношення цих швидкостей визначається як відносна спорідненість СО з гемоглобіном і становить близько 360 одиниць. Тому, потрапляючи в легені з атмосферним повітрям, СО розчиняється в плазмі крові, проникає в еритроцити і вступає в необоротний зв’язок з гемоглобіном. Утворюється комплекс (К.), не здатний приєднувати і переносити кисень. Якщо надходження оксиду вуглецю (ІІ) в організм людини не припиняється, то К. поступово накопичується в такій кількості, яка перешкоджає нормальному транспорту кисню. Розвивається гемічна гіпоксія. Зв’язування оксидом вуглецю (ІІ) більше половини гемоглобіну може спричинити смерть. Іноді спостерігається підвищена стійкість до чадного газу. Напр., жінки, діти віком до 1 року переносять отруєння чадним газом легше, ніж чоловіки. Крім зв’язування СО з гемоглобіном, відбувається взаємодія чадного газу з міоглобіном м’язів. У результаті утворюється К., який порушує забезпечення працюючих м’язів киснем. Цим пояснюється розвиток м’язової слабкості в отруєних оксидом вуглецю (ІІ).

Чим вища концентрація СО в повітрі, тим швидше утворюється небезпечна для життя концентрація К. у крові. Напр., якщо концентрація чадного газу в повітрі становить 0,02–0,03%, то за 5–6 год вдихання такого повітря утворюється концентрація К. 0,3–0,5%, смертельний рівень вмісту К. (65–75%) буде досягнуто вже через 20–30 хв перебування людини в такому середовищі. Отруєння чадним газом може проявлятися швидко чи повільно, залежно від концентрації. При високих концентраціях отруєння настає швидко: втрачається свідомість, виникають судоми, зупиняється дихання. При незначній концентрації чадного газу симптоми розвиваються поступово: з’являються м’язова слабкість, запаморочення, шум у вухах, нудота, блювання, сонливість; іноді навпаки — короткочасна підвищена рухливість, а потім розлад координації рухів, марення, галюцинації, втрачається свідомість, виникають судоми, настає кома і смерть від паралічу дихального центру. Серце може скорочуватися ще деякий час після зупинки дихання. Відомі випадки загибелі людей від наслідків отруєння через 2–3 тиж після отруєння. У незначній концентрації К. завжди присутній у крові злісних курців та мешканців великих міст.

Біологічна хімія /Л.М. Вороніна, В.Ф. Десенко, Н.М. Мадієвська та ін. — Х., 2000; Боєчко Ф.Ф., Боєчко Л.О. Основні біохімічні поняття, визначення і терміни. — К., 1993; Гонський Я.І., Максимчук Т.П. Біохімія людини. — Тернопіль, 2001.