КАРАГАНА

КАРАГАНА — Caragana Lam. (з киргизької — чорне вухо, вид чорновухих лисиць, що живуть в заростях рослини) — рід листопадних кущів або невеликих дерев родини бобових (Fabaceae). Листки чергові або у пучках, непарноперистоскладні, з 2–10 парами цілокраїх листочків. Квітки двостатеві, поодинокі або 2–5 у пучках, жовті або золотисто-жовті. Боби значно довші за чашечку. Цвіте у травні–липні, плодоносить з червня. Нараховує близько 80 видів у Європі, Середній Азії, Сибіру, на Далекому Сході, а також у Монголії та Китаї. На території СНД — понад 37 видів, в Україні — 4 види. Найбільш поширена К. кущова — Caragana frutex (L.) Koch.; рос. назва — карагана кустарниковая; нар. назви — дереза, степова чиліга. Кущ завв. 0,5–2,0 м з прямими тонкими, прутоподібними колючими пагонами. Листки складаються з чотирьох тісно зближених листочків, різноманітних за формою та розмірами, з шипиком на верхівці. Квітки золотисто-жовті. Плід — голий циліндричний біб до 4 см завд. з 1–4 насінинами. Має великий ареал, утворює зарості у лісовій, лісостеповій та степовій зонах Центральної та Східної Європи, Сибіру, Середньої Азії, зустрічається у горах. Росте на сухих, кам’янистих, глинистих і піщаних ґрунтах, берегових схилах, у мішаних та соснових лісах, на їх галявинах, ковилових степах, чагарниках. Рослина неофіцинальна. Як сировину використовують верхівки вегетативних пагонів К. кущової (не довші за 20 см) — Cormus Caraganae fruticis — суміш листя, квіток і шматочків тонких гілочок. Заготовляють навесні (травень–липень) під час бутонізації й на початку цвітіння, зрізуючи ножем, секатором або серпом верхні трав’янисті пагони без нижніх здерев’янілих стебел. Зібрану сировину сушать у затінку або в сушарках при температурі 50–60 оС. Сухі пагони обмолочують, а потім просіюють для відокремлення здерев’янілих стебел.

У сировині містяться вітаміни (аскорбінова кислота, каротиноїди); азотовмісні сполуки (алантоїн, алантоїнова кислота); амінокислоти (903 мг%): незамінні — валін (52 мг%), ізолейцин (31 мг%), метіонін (10 мг%), лейцин (50 мг%), лізин (53 мг%), треонін (31 мг%), фенілаланін (4 мг%), напівзамінні — гістидин (15 мг%), аргінін (47 мг%), тирозин (31 мг%), замінні — глютамінова кислота (68 мг%), аспарагінова кислота (251 мг%), аланін (38 мг%), гліцин (27 мг%), цистеїн (24 мг%), пролін (99 мг%); алкалоїди; гідроксикоричні кислоти (п-кумарова, кавова, ферулова, хлорогенова, неохлорогенова); кумарини (умбеліферон, ескулетин, скополетин, бергаптен, ксантотоксин); флавоноїди (5,4%): акацетин, 3-метилкверцетин, ізорамнетин, кемпферол, кверцетин, мірицетин, 3-О-глюкозид ізорамнетину, 7-О-глюкозид акацетину, лінарин (акацетин-7-О-β-D-глюкопіранозил-(6→1)-О-α-L-рамнозид), рутин; конденсовані дубильні речовини; стероїдні сапоніни.

У народній медицині пагони К. кущової у вигляді настою, відвару та водного екстракту використовують при кишково-шлункових розладах, при скрофульозі та авітамінозах. Рідкий екстракт виявляє протизапальну, антибактеріальну дію. Сухий екстракт пагонів К. кущової має гепатопротекторну дію, пропонується для лікування захворювань печінки (гепатити, цирози та ін.). Встановлено, що екстракти виявляють протизапальну, антиоксидантну, мембраностабілізувальну та антитоксичну дію. Відвар листя фарбує вовну у синій колір. Декоративна, ґрунтозміцнювальна рослина, медонос, кормова для овець та кіз. Деревина тверда, жовта, з червонуватими смугами, придатна для дрібних дерев’яних виробів, плетіння.

Бойнік В.В. Фармакогностическое изучение караганы кустарниковой и караганы древовидной. — Х., 1989; Растительные ресурсы СССР: Цветковые растения, их химический состав, использование. — Л., 1987. — Т.3.