ІНФОРМАЦІЙНО-КЕРУЮЧІ СИСТЕМИ

ІНФОРМАЦІЙНО-КЕРУЮЧІ СИСТЕМИ використовують для інформаційного забезпечення управлінських функцій керівників конкретних організацій. Мета І.к.с. полягає в тому, щоб допомогти керівникам упоратися з потоком інформації всередині і поза організацією, враховувати її вплив на діяльність організації і приймати ефективні рішення. І.к.с. складається з низки інформаційних систем, кожна з яких використовується для забезпечення прийняття рішень у будь-якій конкретній галузі. Тобто І.к.с. бере до уваги відмінності між рівнями управління, сферами дії, а також зовнішніми обставинами і надає кожному керівнику інформацію того типу і якості, яка йому необхідна. При цьому І.к.с. не обов’язково передбачає використання комп’ютерів. Для формування ефективних І.к.с. усі типи управлінської діяльності, залежно від інформаційних потреб керівників, поділені на три категорії: стратегічне планування, управлінський контроль, оперативний контроль. Ці категорії діяльності приблизно відповідають функціональним обов’язкам керівників вищої, середньої та низової ланки. Інформаційне забезпечення першої категорії управлінської діяльності містить, як правило, питання майбутньої взаємодії між організацією і середовищем відносно змін її цілей, використання й розміщення ресурсів для досягнення цих цілей та ін. Інформація для управлінського контролю необхідна керівникам вищої і середньої ланки, і повинна надходити як із внутрішніх, так і з зовнішніх джерел. Це зумовлено тим, що дана категорія управлінської діяльності спрямована на виробництво і потребує інформації про роботу підрозділів, продуктивність, конкурентів та ін. Інформація для цілей оперативного контролю повинна бути точною, вузькоспеціальною, надходити майже завжди із внутрішніх джерел, оскільки покликана сприяти ефективному і кваліфікованому виконанню конкретних завдань підрозділів або організації в цілому. Загальні підходи до проектування І.к.с. передбачають 5 етапів: аналіз системи прийняття рішень. Процес починається з визначення всіх типів рішень, для прийняття яких потрібна інформація. При цьому повинні враховуватись потреби кожного рівня управління та функціональної сфери; аналіз інформаційних вимог, що дозволяє встановити, який конкретно тип інформації вимагається для прийняття кожного рішення; агрегування рішень — передбачає їх групування згідно з завданнями управління і відповідну координацію І.к.с.; проектування процесу обробки інформації — полягає в розробці реальної системи збору, зберігання, передавання і модифікації інформації; проектування і контроль за системою контролю — полягає у створенні і втіленні системи, яка служить для оцінювання інформації, що видається І.к.с. і дозволяє розпізнавати і виправляти помічені помилки. Ефективність І.к.с. залежить від того, чи враховані на етапі проектування потреби конкретних керівників, чи навчені користувачі роботі з І.к.с., від ступеня економічності самої системи і та ін. Крім того, в останнє десятиріччя підвищенню ефективності І.к.с. сприяли досягнення в галузі технології обробки інформації, запровадження комп’ютерів в управлінський процес. І.к.с. використовують в аптечних та оптово-посередницьких ФП для підтримки прийняття рішень з вибору постачальників ЛП та виробів медичного призначення, формування замовлень на фармацевтичний товар, аналізу асортименту продукції, контролю та планування фінансово-економічних показників, виконання завдань кадрового менеджменту, контролю управлінських рішень тощо.

Мескон М.А., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. — М., 1992; Мнушко З.М., Діхтярьова Н.М. Менеджмент та маркетинг у фармації. Ч. І. Менеджмент у фармації / За ред. З.М. Мнушко. — Х., 2007.