ІНТРОДУКЦІЯ РОСЛИН

ІНТРОДУКЦІЯ РОСЛИН (лат. іntroductio — уведення) — розділ ботаніки, що вивчає закономірності переселення окремих видів,

ценозів і видопопуляцій за межі природного чи культурного ареалу. за різними джерелами визначення і тлумачення, І.р. відрізняються, напр. переселення, перенесення окремих видів, сортів (порід) рослин в нові умови з метою їх вирощування, використання чи охорони; навмисне чи випадкове розселення особин будь-якого виду рослин за межі природного ареалу, де вони раніше не жили; збагачення полів, городів, ботанічних садів і парків цінними видами рослин; занесення на певну територію організмів, які служать для біологічної боротьби зі шкідниками. І.р. може бути цілеспрямованою і стихійною. Цілеспрямована І.р. здійснюється людиною з метою збагачення культурної флори певного природно-історичного району, ботаніко-географічної області новими, більш продуктивними видами, сортами, формами або для використання їх в селекційній справі, або для збереження для майбутніх поколінь. Способи інтродукційної роботи і засоби, якими вона виконується, залежать від екології рослин, умов району інтродукції, методів, рівня технічних засобів тощо. Стихійна, або спонтанна І.р. здійснюється людиною без достатнього наукового обґрунтування, нерідко призводить до ненавмисного заносу чужоземних рослин, які часто стають злісними бур’янами. У природних екосистемах І.р. сприяє відновленню складу і функції порушених фітоценозів, зменшує ризик вимирання видів. Ті види природної флори, які з’явилися і самостійно розповсюдились в певній флорі під час цілеспрямованої або випадкової діяльності людини (антропохори — аnthropochor), називають адвентивними (від лат. adventhcius — зайшлий, випадковий). До них належать інтродуковані види, що культивуються (kultivar), види-прибульці природним шляхом, а також апофіти (apophyton) — види природної флори, які залишають свої природні місця зростання, переходять на створені культурні чи рудеральні території і зростають завдяки своєму пристосуванню та поширенню без допомоги людини. у флорі України нараховується близько 50 адвентивних видів декоративних, лікарських, технічних рослин та бур’янів (напр. Cаlendula officinalis L., Dianthus barbatus L., Silene pendula L. Chenopodium ambrosioides L., Mentha spicata L., Dracocephalum moldavicum L. та ін.). Із самого початку землеробства І.р. мала прикладний і емпіричний характер. вперше І.р. була обґрунтована в 1855 р. А. Декандолем, а потім розвинена і поглиблена Н.І. Вавіловим на основі створеної ним теорії первинних і вторинних центрів походження культурних рослин. Джерелами матеріалу для І.р. можуть бути, по-перше, генцентри, з яких можна брати важливі домінантні гени, що визначають стійкість до хвороб і шкідників, високу якість продукції тощо; по-друге, околиці ареалів розвинутого землеробства, де внаслідок мутацій і гібридизації зосереджені носії рецесивних генів, що визначають врожайність, високу якість, швидку стиглість тощо. ареали найважливіших культур постійно розширюються, зв’язки з первинними центрами нерідко втрачаються (так, основне виробництво арахісу, батьківщиною якого є Північна Аргентина, зосереджено нині в Екваторіальній Африці). Вважається, що рослинність значної частини нашої планети синантропна, бо протягом тривалого історичного часу формувалась і тепер формується людиною. І.р. є одним з найважливіших видів людської діяльності і має надзвичайно важливе значення для науково-технічного прогресу людства. За своїм значенням для розвитку цивілізації і суспільних відносин уведення в культуру картоплі, кукурудзи, цукрового буряка, кави, тютюну, гевеї бразильської, бобових, плодово-ягідних культур та ін. рівноцінні найбільшим технічним винаходам. На сучасному етапі розвитку сільське і лісове господарство, зелене будівництво, фармацевтичну промисловість і цілу низку інших галузей народного господарства неможливо уявити без постійного впровадження нових видів, форм і сортів. Недаремно введення в культуру високоврожайних короткостеблових сортів пшениць у деяких країнах Центральної Америки, Індії і Ближнього Сходу назвали «зеленою революцією». Більшість сучасних культурних лікарських, харчових, волокнистих, плодових, технічних рослин — інтродуценти, тобто рослини, штучно переміщені за межі свого ареалу і успішно упроваджені в нові регіони. Найдавнішими групами культурних рослин є хлібні злаки, бобові, олійні, овочеві рослини (VІІ–IV тис. до н.е.), а також деякі ЛР (див. Лікарські рослини): обліпиха, лимонник, евкаліпти, нагідки, лимон, шавлія лікарська та мускатна, рута запашна, цикорій дикий, пижмо звичайне, мак снотворний, алтея лікарська, коріандр посівний, кріп запашний, види роду м’ята та ін. Завдяки і.р. розширюється асортимент культурних рослин, стає більш повноцінним і різноманітним харчування та лікування населення, змінюються на краще умови життя в промислових містах тощо. В процесі І.р. нерідко відбувається поліпшення життєздатності видів (сортів) та цінних ознак, заради яких здійснюється інтродукція (підвищення фітомаси, кількісного вмісту біологічно активних сполук, врожайності плодів чи насіння, стійкості до усіляких чинників середовища, хвороб, шкідників тощо). Разом з тим самовільне проведення інтродукції дикорослих рослин та їх акліматизації (див. Акліматизація рослин) забороняється, оскільки досліди з насінням, живцями чи саджанцями інтродуцентів можуть супроводжуватися перенесенням збудників хвороб, комах-шкідників, бур’янів, що викликає формування нових екологічних комплексів з різко збідненою флорою, підриває економіку сільського господарства і країни в цілому.

І.р. користується досягненнями багатьох суміжних, а іноді й віддалених наук, має свою термінологію, теорію і методи. До основних методів і.р. належать: еколого-історичний, філогенетичний, флорогенетичний, кліматичних і агрокліматичних аналогів, перетворення біоморф, родових комплексів, геоботанічних домінантів, біотехнологічний тощо. Велике значення в і.р. відіграють експедиційні дослідження методів і каналів мобілізації вихідного інтродукційного матеріалу. щоб отримати обґрунтовані висновки, використовують вихідний матеріал із точною географією походження (країна, республіка, край, область, гірська система, висота над рівнем моря, експозиція, тип рослинності, рослинне угруповання, дата збору тощо). і.р. опікується охороною і збереженням генофонду природи, біорізноманіття рослинного світу в умовах культури (ех situ). Створюються живі генетичні банки рослин (іn vivo); гербарій — колекція засушених рослин; еталонні колекції пилку, плодів, насіння, деревини тощо; комп’ютерні банки, фото- і слайдотеки; банки тривалого зберігання насіння, спор, проростків, органів та частин рослин у замкнутому середовищі, а також калусних культур на штучних поживних середовищах (іn vitro). Так, близько 5000 зразків плодів та насіння світової флори нараховує еталонна колекція інституту клітинної біології і генетичної інженерії НАН України (відділ генетичної інженерії). Колекційний фонд Національного ботанічного саду ім. М.М. Гришка НАН України налічує близько 11 180 таксонів, має 8 ботаніко-географічних комплексів рідкісних та зникаючих видів рослин, експозицію «Система вищих рослин».

наукову роботу з обґрунтування основ І.р., розробки напрямів селекції, пов’язаних з підвищенням вмісту первинних метаболітів, БАР і антиоксидантів у рослинах, а також повсякденну інтродукцію дикорослих видів з подальшою їх акліматизацією (див. Акліматизація рослин) проводять ботанічні сади, сільськогосподарські науково-дослідні і навчальні заклади, дослідні і селекційні станції, виробничі та фермерські господарства, розплідники інтродуцентів та ін. У кожному регіоні проводять підбір корисних рослин місцевого асортименту, вивчають біологію перспективніших видів. З колекційних фондів відбираються найбільш перспективні сорти для введення в промислову культуру. на основі ландшафтно-екологічного підходу до І.р. створюються ботанічні комплекси з метою збереження світової біорізноманітності і оптимізації середовища. Основними науково-дослідницькими проблемами ботанічних садів (див. Ботанічні сади) України є збагачення вітчизняних рослинних і генетичних ресурсів, інтродукція природних флор, культурних рослин та об'єктивна оцінка інтродуцентів. Понад 90 років важливим і дієвим осередком І.р. є Дослідна станція ЛР УААН (Полтавська обл.), де інтродукційне вивчення пройшли понад 150 видів ЛР, запаси сировини яких недостатні, виснажені, перебувають на межі зникнення або ж знаходяться за межами України. Пошук і мобілізація рослин шляхом експедицій, безпосереднього обміну рослинами або за делектусом (списком насіння для обміну) дає змогу Дослідній станції ЛР УААН зберегти та примножити генетичне різноманіття ЛР, створити нові сорти з високою продуктивністю біомаси та БАР, виявити найбільш перспективні зразки для створення промислових плантацій і збагатити асортимент сировини для виробництва фармацевтичних препаратів.

Рідкісні рослини флори україни в культурі. — К., 1982; Сікура Й.Й., Капустян В.В. Інтродукція рослин (її значення для розвитку цивілізацій, ботанічної науки та збереження різноманіття рослинного світу). — К., 2003; Соболевская К.А. Интродукция растений как путь сохранения и воспроизводства полезных видов природной флоры // Актуальные вопросы современной ботаники. — К., 1976.