ІНТЕЛЕКТ

ІНТЕЛЕКТ (лат. intellectus — розуміння, осягнення) — відносно стійка структура розумових здібностей індивіда. У ряді психологічних концепцій І. ототожнюють із системою розумових операцій, зі стилем і стратегією вирішення проблем, з ефективністю індивідуального підходу до ситуації, що вимагає пізнавальної активності, з когнітивним стилем та ін. У сучасній західній психології найбільш розповсюдженим є розуміння І. як біопсихічної адаптації до наявних обставин життя (В. Штерн, Ж. Піаже та ін.). Cпроба вивчення продуктивних творчих компонентів І. була розпочата представниками гештальтпсихології (М. Верхеймер, В. Келер), що розробили поняття інсайту. На початку ХХ ст. французькі психологи А. Біне і Т. Симон запропонували визначити ступінь розумової обдарованості за допомогою спеціальних тестів. Їх працями було покладено початок поширенню (до теперішнього часу) прагматичного трактування І. як здатності справлятися з відповідними завданнями, ефективно включатися в соціокультурне життя, успішно пристосовуватися до ситуації. При цьому висувається уявлення про існування базових структур І., незалежних від культурних впливів. Різними авторами виділяється різна кількість базових «факторів І.»: від 1–2 до 120. Tаке подрібнення І. на безліч складових перешкоджає розумінню його цілісності. Вітчизняна психологія виходить із принципу єдності І., його зв’язків з особистістю. Розвиток І. залежить від природних задатків мозку й від соціальних факторів — активної діяльності, життєвого досвіду. Основними критеріями, за якими оцінюється розвиток І., є глибина, узагальненість і рухомість знань, володіння способами кодування, перекодування, інтеграції і генералізації досвіду відчуттів на рівні уявлень і понять. Особлива роль належить спостережливості, операціям абстракції, узагальнення й порівняння, що створюють внутрішні умови для об’єднання різноманітної інформації про світ в єдину систему поглядів, які визначають моральну позицію особи, сприяють формуванню її спрямованості, здібностей і характеру. Кількісним показником рівня інтелектуального розвитку є коефіцієнт І. (IQ), який вимірюється за допомогою тесту І.

Гончаренко С. Український педагогічний словник. — К., 1997; Копорулина В.Н., Смирнова М.Н., Гордеева Н.О., Балабанова Л.М. Психологический словарь / Под общ. ред. Ю.Л. Неймера. — Ростов н/Д., 2003; Психология: Словарь / Под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. — М., 1990.