ІНДИВІДУАЛЬНІСТЬ

ІНДИВІДУАЛЬНІСТЬ (лат. individuum — неподільне, неповторне) — неповторна своєрідність будь-якого явища, окремої істоти, людини. В загальному плані І. характеризує єдність якостей, відзнак індивіда, протиставляючи типовому (загальному, притаманному всім елементам даного класу чи значній їх частині). І. проявляється в рисах своєрідності психіки, темпераменту, характеру, в специфіці інтересів, якостей перцептивних процесів (див. Сприймання) та інтелекту (див. Інтелект), потреб (див. Потреба) і здібностей (див. Здібності) індивіда. Передумовою формування людської І. служать анатомо-фізіологічні задатки (див. Задатки), що змінюються в процесі виховання, яке має суспільний характер, породжуючи широку варіантність проявів І. Людина стає І., коли її особистість наповнюється поодинокими та особливими неповторними властивостями. Індивідуальні якості особистості формуються на основі індивідних (конституційних) особливостей, типу нервової системи, темпераменту тощо.

Гончаренко С. Український педагогічний словник. — К., 1997; Психологический словарь / В.Н. Копорулина, М.Н. Смирнова, Н.О. Гордеева, Л.М. Балабанова; Под общ. ред. Ю.Л. Неймера. — Ростов н/Д, 2003; Психология: Словарь / Под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. — М., 1990.