ІНВЕСТИЦІЇ

ІНВЕСТИЦІЇ (лат. investio — одягаю) — вкладення капіталу в різні види активів з метою його наступного зростання або одержання певного соціального ефекту. І. можуть здійснюватися в основні, оборотні активи, різні фінансові інструменти (акції, облігації і т.п.), в окремі види нематеріальних активів (придбання патентів, ліцензій, ноу-хау і т.п.). І. можуть здійснюватись у різних формах (рисунок), основними з яких є: фінансові, реальні та інноваційні І.

Investicii.eps

Рисунок. Класифікація форм І.

У вітчизняній фармацевтичній галузі сьогодні пріоритетними є реальні та інноваційні І. Фінансові І. — це вкладення коштів в різні фінансові інструменти і фондові цінні папери, спеціальні банківські вклади (депозити) та ін. Реальні І. — це вкладення у виробничі фонди і матеріальні активи (будинки, споруди, обладнання) та нематеріальні активи, які забезпечують функціонування виробничого процесу (ліцензії, патенти, торговельні марки, програмні продукти та ін.). Інноваційна форма І. — це вкладення в нематеріальні активи, які забезпечують розвиток НТП і успішне протистояння конкурентам на товарних ринках. За характером участі в інвестуванні І. поділяються на прямі та непрямі (портфельні). За періодом інвестування І. бувають короткострокові (до 1 року) та довгострокові (понад 1 рік). За формою власності виділяють недержавні І. (в т.ч. приватні), державні, іноземні, спільні. За джерелами формування інвестиційних ресурсів І. поділяють на внутрішні (власні) та зовнішні (позикові, залучені). Кожна І. є об’єктом управління всього інвестиційного циклу. Інвестиційний цикл — це комплекс заходів від моменту прийняття рішення про інвестування до завершальної стадії інвестиційного проекту. Інвестиційний цикл складається з трьох фаз (стадій): передінвестиційна фаза, фаза інвестицій та експлуатаційна фаза. Перша стадія включає дуже широкий комплекс робіт, які передують безпосередньому інвестуванню. На цій стадії на основі маркетингових досліджень формується і уточнюється кінцева мета проекту і визначаються засоби її досягнення. При цьому враховуються не тільки економічні, але й соціальні, політичні і технічні фактори. В подальшому відбувається формування інвестиційної пропозиції, визначаються інвестиційні можливості, склад можливих інвесторів. Проводиться техніко-економічне обґрунтування проекту. Альтернативні варіанти оцінюються за критеріями вартості та прибутку. Результатом є обґрунтування переваг обраного варіанта перед альтернативними. До передінвестиційної фази включається також планування проекту — розробка структурно визначеної послідовності етапів робіт, які забезпечують досягнення наміченої мети. Ця фаза закінчується розробкою, аналізом і оцінкою розгорнутого бізнес-плану інвестиційного проекту. Вартість передінвестиційної фази в загальній сумі капітальних витрат, як правило, коливається в діапазоні від 0,8% (для значних проектів) до 5% (при невеликих обсягах інвестицій). Інвестиційна фаза починається з правової підготовки реалізації проекту, яка полягає в проведенні переговорів і укладанні контрактів і договорів з усіма учасниками розробки і реалізації інвестиційного проекту. Особливістю інвестиційної фази проекту є виконання робіт, які потребують відносно великих витрат і носять необоротний характер. Але на цій стадії реалізація проекту ще не дозволяє одержати кошти, достатні для подальшого розвитку й окупності витрат. Поряд з науково-технічною розробкою на цій стадії проводяться будівельно-монтажні роботи, закупівля (оренда) необхідного обладнання, пусконалагоджувальні роботи, приймально-здаточні випробування. Паралельно відбувається створення мережі збуту товарів. Від моменту введення в дію основного обладнання починається експлуатаційна фаза. Цей період характеризується початком виробництва продукції, відповідними поточними витратами і грошовими надходженнями. Тривалість цієї стадії безпосередньо пов’язана з розміром одержуваного доходу і рівнем компенсації всіх видів витрат інвестиційного проекту. Певною мірою експлуатаційна фаза «перетинається» з інвестиційною: безпосередня виробнича діяльність може здійснюватися в умовах подальших І. Для фармацевтичного виробництва характерним є тривалий інвестиційний лаг (термін окупності інвестицій), який для оригінальних препаратів оцінюється західними експертами на рівні 12–14 років. Станом на початок поточного десятиліття в Україні середній термін окупності витрат, пов’язаних з розробленням і виведенням на ринок оригінальних ЛП, — 5,3–7,8 року (у т.ч. 3,8–5,8 року — тривалість розроблення, упровадження у виробництво і виведення на ринок ЛП та 1,5–2 роки — термін виходу на обсяги реалізації, що проектувалися). Для генеричних ЛП термін окупності витрат, пов’язаних з їх створенням і упровадженням у виробництво, не перевищує 2,5–3 роки (у т.ч. 1,3–1,7 року — тривалість розроблення і 1,2–1,5 року — термін виведення ЛП на ринок та досягнення обсягів його реалізації, що забезпечують окупність витрат).

Посилкіна О.В. Інноваційно-інвестиційний розвиток фармацевтичного виробництва: проблеми фінансового забезпечення. — Х., 2002; Посилкіна О.В., Толочко В.М. Фінансова діяльність хіміко-фармацевтичних підприємств. — Х., 2001; Управление инвестициями. В 2 т. / В.В. Шеремет, В.М. Павлюченко, В.Д. Шапиро и др. — М., 1998. — Т. 1.; Шарп У., Александер Г., Бэйли Дж. Инвестиции. — М., 1999; Reilly K. Investment Analysis and Portfolio Management. — New York, 1991; Jones C.P. Investments. Analysis and management. — New York, 1991.