ІМПОРТ

ІМПОРТ (лат. importare — ввозити) — увезення із-за кордону товарів, послуг, технологій, капіталу, цінних паперів для реалізації та застосування на внутрішньому ринку. Як результат міжнародного розподілу праці І. сприяє успішному вирішенню народногосподарських завдань, більш повному задоволенню потреб національної економіки та укріпленню міжнародного співробітництва. Обсяг І. залежить від розміру експортної виручки і валютних резервів країни. Факт І. фіксується статистикою митниці.

За останні роки світовий фармринок розвивається дуже активно. Оскільки жодна з країн світу не виробляє повністю всієї номенклатури ліків, необхідних для проведення лікувально-профілактичних заходів, тому певний відсоток І. присутній на фармацевтичних ринках усіх країн світу. Враховуючи те, що фармацевтична продукція не повинна сприйматись як звичайні продукти широкого вжитку, її виробництво та продаж через дистриб’юторську мережу як у національних, так і в міжнародних рамках повинні відповідати встановленим стандартам і суворо контролюватися. Ці засоби застереження є гарантією якості оригінальних препаратів та запобігання проникненню до системи постачання нелегальної продукції. І. ЛП повинен здійснюватись відповідно до чинних правил у рамках національних законів під наглядом національних органів з їх реєстрації та контролю якості. Імпортери фармацевтичної продукції повинні вжити необхідних заходів щодо гарантування законності імпортованих ліків, вироблених в країнах-імпортерах; встановити і підтримувати системи відслідковування шляхів доставки імпортованих товарів від виробника чи оптовика. В міжнародній практиці використовують два основних методи здійснення операцій І.: прямий, що передбачає поставку товарів промисловими підприємствами безпосередньо зарубіжному споживачеві, і непрямий, який полягає у продажу товарів через торговельних посередників. Розрізняють також І. видимий — товари, фактично увезені в країну та продані на її території; І. заміщення — зменшення або припинення І. товару внаслідок організації його виробництва у самій країні; І. зустрічний — поставки готової продукції сировини та матеріалів у рахунок погашення товарного кредиту на будівництво промислових підприємств; І. невидимий — І. різноманітних послуг, оплачений в іноземній валюті; І. опосередкований — І. комплектуючих виробів, деталей або напівфабрикатів, що використовуються в імпортованих машинах та устаткуванні; І. спеціальний — загальний І. товарів за винятком їх реекспорту — І. для внутрішнього споживання. В обсяг І. входить зворотнє вивезення з-за кордону товарів вітчизняного виробництва, які не підлягали там переробці, — реімпорт. Суб’єктом І. виступає імпортер — юридична або фізична особа, яка займається проведенням імпортних операцій.

Основними напрямами І. фармацевтичної продукції в Україну є: субстанції для виготовлення ЛП; психотропні, протисудомні ЛП; лікувальні сироватки; ЛП, які в невеликих кількостях необхідні в будь-якому регіоні за життєво важливими показниками; онкологічні, протиастматичні, гормональні ЛП. Обсяг, структура і асортимент І. ЛП регулюються як на рівні держави (законодавчі акти, постанови, митні обмеження), так і ринковими важелями (попит, пропозиція, ціна) внутрішнього ринку. Дані про обсяги, динаміку і структуру світового І. систематично публікуються в статистичних щомісячниках ООН «Monthly Bulletin of Statistics».

Економічна енциклопедія: У 3 т. — К., 2000; Облік та аналіз зовнішньоекономічної діяльності / Ю.А. Кузьмінський, В.Г. Козак, Л.І. Лук’яненко та ін. — К., 2001; Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність»; Управління зовнішньоекономічною діяльністю / За заг. ред. А.І. Кредісова. — К., 1997; Хмелевский И. Фармацевтический рынок Украины: Импорт — экспорт готовых лекарственных средств за 2003 год // Еженедельник «Аптека». — 2004. — № 4.