ГЕТЕРОЗИГОТА

ГЕТЕРОЗИГОТА (грец. getero — різний + нім. zygota — запліднена яйцеклітина). Термін запропонований В. Бетсоном у 1903 р. Г. (heterozygosity або heterozygosis) — генетична особливість зиготи або організму, яка виникла від поєднання двох гамет, що розрізняються за якістю, кількістю чи розташуванням алелей. Гетерозиготний організм продукує гамети двох сортів за цією ознакою. Зазвичай цим терміном позначають особин, що мають неоднакові алелі, напр. Аа в одній або декількох парах алелей АаВbСс. Максимум Г. по одному гену з двома алелями у великій популяції не перебільшує 50%. Співвідношення гомозиготних і гетерозиготних генотипів у популяції залежить від: 1) системи розмноження; 2) кількості алелей на ген; 3) відносної частоти цих алелей. Це співвідношення можна підраховувати прямим шляхом або за законом Харді — Вайнберга. Вимушена гетерозиготність виникає за наявності летальних факторів. Г. за статтю — це особина гетерогаметної статі (ХУ, ХО), у якої відміни зумовлені диференціацією статі. Гетерозиготність спостерігається навіть у мікроорганізмів, напр. у бактеріофагів вона виникає при інфікуванні бактеріальної клітини вільними вірусними частинами, внаслідок чого утворюється два типи нащадків. Це явище відкрито Гершеєм та Чейзом у 1951 р. У гетерозиготних організмів відбувається взаємодія алельних генів: повне домінування — коли один алель гена повністю приховує у фенотипі наявність іншого алеля (А > а); неповне домінування (проміжне успадкування), коли обидва алельних гена однакові за експресією і при схрещуванні двох чистих ліній гібрид має проміжний між батьківськими формами фенотип (Ā = а); кодомінування, коли кожен з алельних генів зумовлює свій фенотип, а в Г. утворюється якісно новий фенотип; наддомінування — тип взаємодії, при якому у домінантного алеля в гетерозиготі інколи відзначається сильніший прояв ознаки, ніж у гомозиготному стані (Аа > АА); це явище лежить в основі гетерозису — природного феномена, коли гібрид має кращі показники порівняно з батьківськими формами тощо. Відомо, що гетерозиготні організми дійсно мають переваги в природі порівняно з гомозиготними за адаптивністю, життєздатністю, ефективністю дії фармацевтичних препаратів та ін. Тому більшість видів вищих рослин і тварин розмножуються статевим шляхом, що підтримує рівень гетерозиготності. Внаслідок близькоспоріднених шлюбів у людини ступінь гетерозиготності знижується, і підвищується ризик прояви спадкових патологій, тому такі шлюби небажані.

Генетика з основами селекції. / С.І. Стрельчук, С.В. Демидов, Т.Д. Бердишев та ін. — К., 2000; Глазко В.И., Глазко Г.В. Русско-англо-украинский толковый словарь по прикладной генетике, ДНК-технологии и биоинформатике. — К., 2001; Жегунов Г.Ф., Жегунова Г.П. Цитогенетические основы жизни. — Х., 2004.