ГЕЛЬМІНТИ

ГЕЛЬМІНТИ (лат. helminthes < грец. helmins, helminth(os) — черв’як, глист) — черви-паразити, збудники хвороб людини, тварин і рослин.

Г. становлять екологічну групу організмів, об’єднаних однією ознакою — паразитичним способом життя. До Г. належать черви трьох типів: плоскі, круглі черви і скреблики, або акантоцефали. До типу плоских червів належать представники класу сисунів (Trematoda), класу стрічкових червів (Cestoda); тип круглі черви представлений класом власне круглих червів (Nematoda). Г. мають більш складну будову порівняно зі збудниками інфекційних хвороб (бактеріями, рикетсіями, вірусами тощо) і відрізняються багатостадійністю розвитку. Організм, в якому паразитує Г., називають його хазяїном (живителем). Залежно від циклу розвитку Г. поділяються на геогельмінтів, які розвиваються без зміни хазяїнів, початкові стадії їх розвитку проходять у зовнішньому середовищі (аскариди, власоглав та ін.), і біогельмінтів, що проходять життєвий цикл зі зміною хазяїнів. Біогельмінти людини можуть розвиватися зі зміною двох або трьох хазяїнів, які належать до різних видів організмів. Локалізація Г. в організмі людини і тварин дуже різноманітна. Крім різних відділів ШКТ, Г. паразитують у печінці, нирках, легенях, очах, мозку, серці, м’язах, підшкірній клітковині, шкірі, у крові та інших органах і тканинах. Живляться Г. за рахунок їжі та тканин хазяїна. У людини зареєстровано понад 250 видів Г., половина з яких — круглі черви, інші належать до плоских (приблизно порівну — стрічкові черви і сисуни). На території СНД виявляють близько 65 видів. Захворювання, спричинені Г., називають гельмінтозами.

БМЭ. — М., 1977. — Т. 5; Руководство по микробиологии, клинике и эпидемиологии инфекционных болезней. — М., 1988. — Т. 9.