ГЕЛІ ГІДРОФІЛЬНІ (гідрогелі) — м’які ЛП для місцевого застосування, що виробляються на основах і складаються з води, гідрофільного, змішаного чи неводного розчинника та гідрофільного гелеутворювача. Гідрофільними розчинниками в Г.г. можуть бути вода очищена, пропіленгліколь, гліцерин, етанол, ізопропанол, ПЕГ-400. Як гелеутворювачі використовують синтетичні карбомери (карбополи), колаген, похідні целюлози, тракагант та ін. Карбомери з індексом «Р», напр. Карбопол 934Р, можуть використовуватися при виготовленні ліків для людини, що призначаються для внутрішнього застосування та аплікацій на слизові оболонки. Гідрогелі більшою мірою відповідають сучасним медико-біологічним вимогам: добре всмоктуються через шкіру, не залишають жирних плям; після нанесення Г.г. на шкіру можливе утворення пружної захисної плівки, яка утримується тривалий час. Гідрофільним основам властива охолоджувальна дія, що нагадує дію вологої пов’язки. Особливе зацікавлення до гідрогелів виявляють офтальмологи, оскільки вони не виявляють відчуття дискомфорту, пов’язаного із затуманюванням зору. Гідрофільні основи сумісні з багатьма активними речовинами, легко їх вивільняють із зовнішньої водної фази в тканини організму. За фізико-хімічними властивостями Г.г. становлять драглі ВМС (природних або синтетичних), гелі колоїдів або високодисперсних гідрофільних глин, нерозчинних, але таких, що набухають у воді. Реологічні властивості Г.г. залежать від мол. м. полімеру, міжмолекулярної взаємодії між макромолекулами і дисперсійним середовищем, температури, рН системи та ін. За реологічними показниками розчини таких гелеутворювачів, як тракагант, желатин, метилцелюлоза, натрій-КМЦ, ПЕГ, полівініловий спирт, полівінілпіролідон, альгінати (кислота альгінова та її натрієва і кальцієва солі), пектини та інші водорозчинні полімери проявляють псевдопластичний тип течії за рахунок створення внутрішньої сітчастої структури, яка зв’язує велику кількість розчинника.
Колагенові гелі готуються на основі природного біополімеру, який становить фібрілярний білок сполучної тканини тварин за прописом: колагену 2–5%, гліцерину 6%, цетилперединію хлориду 0,01%, води очищеної до 100%. Одержують його у вигляді пластично-пружно-в’язкого гелю.
Гель метилцелюлози готується з метилцелюлози 6%, гліцерину 20% і 74% води очищеної. Г.г. похідних метилцелюлози легко змішується із секретом слизових оболонок та шкіри, що поліпшує контакт діючих речовин з ураженими ділянками.
Пектиновий гель складається з 7,5% пектину, 18% гліцерину, 0,2% кислоти бензойної, води очищеної до 100%.
Альгіновий гель має склад: альгінату натрію — 2,5%, цитрату кальцію — 0,2%, гліцерину — 15%, води очищеної — до 100%.
Желатино-гліцеринові гелі готуються з різним вмістом желатину, гліцерину і води. Желатинові гелі в концентрації до 3% — ніжні легкоплавкі драглі, що розм’якшуються при втиранні в шкіру, повільно всмоктуються, застосовуються при приготуванні різних кремів. Гелі, що містять понад 5% желатину — густі, пружні, не плавляться при температурі тіла (наносяться на шкіру в розплавленому стані).
Крохмально-гліцериновий гліцерогель — білуватого кольору напівпрозора драглистої консистенції маса, легкорозчинна у воді і секретах слизових оболонок. Готується шляхом змішування 7% частин пшеничного крохмалю з 7% води очищеної з подальшим додаванням гліцерину (при обережному нагріванні на водяній бані) до одержання 100% однорідної маси.
ДФУ. — Х., 2001; Перцев И.М., Котенко А.М., Чуєшов О.В., Халеєва Е.Л. Фармацевтические и биологические аспкты мазей. — Х., 2003; Тихонов О.І., Ярних Т.Г. Аптечна технологія ліків. — Х., 1995; Фармацевтичні та медико-біологічні аспекти ліків / І.М. Перцев, О.Х. Пімінов, М.М. Слободянюк та ін.; за ред. І.М. Перцева. — Вінниця, 2007.