ГВОЗДИКОВЕ ДЕРЕВО

ГВОЗДИКОВЕ ДЕРЕВО — Syzygіum aromatіcum (L.) Merr. et Perry або Caryophyllus aromatіcus L. або Eugenіa aromatіca L.; грец. syn — разом + zygon — пари та лат. aromatіcus, a, um — ароматний, від грец. aroma — пряність + karyon — горіх, phyllon — лист; можливо, назва пов’язана із санскр. karakaphala — «квіти гвоздикового дерева»; Eugenіa — по імені савойського принца Євгенія (1663–1736); гвоздика запашна — вічнозелене дерево родини миртових (Myrtaceae). Батьківщина — Молукські острови в Індонезії. Культивується в тропіках, Індонезії, Індії, Шрі-Ланці, Малайзії, Гвінеї, на Мадагаскарі, на островах у східного узбережжя Африки (Занзибар та ін.), на Антильських островах (Ямайка та ін.), у Бразилії. Головне виробництво (до 80%) зосереджене в Танзанії. Дерево 10–12 м завв. з пірамідальною кроною, яка дає густу тінь. Листя супротивне, широколанцетне, цільнокрайне, темно-зелене, шкірясте, блискуче, на світлі видно світлі крапки. Суцвіття верхівкові, у вигляді складних напівзонтиків. Квітки складаються з яскраво-червоного циліндричного квітколожа (гіпантія), який несе 4 дрібні червоні чашолистки, і блідо-рожевого чотирипелюсткового віночка у вигляді напівкулястого ковпачка, який спадає при розпусканні. Плід — ягода, яка утворилася з нижньої зав’язі, укладеної в квітколоже; вона темно-бура, крупніша бутонів (2,5 см завд.), овальна, вгорі увінчана 4 чашолистками, що залишилися, містить одну насінину. Рослина входить до Європейської Фармакопеї.

Використовують квітки — Flores Caryophyllі. Це нерозпуклі, висушені при температурі не вище 40 °С квіткові бутони, відомі під назвою «гвоздика».

Бутони містять: ефірну олію (17–26%): евгенол (70–96%), ацетилевгенол (близько 3%), ванілін, каріофілен; дубильні речовини (близько 2%), гумулен, олеанолову кислоту, слизи, жирові речовини. Ефірна олія насіння містить евгенол.

Gvozdikovoe_derevo.eps

Евгенол

Препарати, отримані з Г.д., мають знеболювальну, антигістамінну, протиревматичну, антиоксидантну, антиспазматичну, бактерицидну, дезодоруючу, потогінну, сечогінну, фунгіцидну, інсектицидну, тонізувальну, загоювальну дію; налагоджують роботу шлунка, зміцнюють пам’ять; є стоматологічними антисептиками. В європейській та азіатській медицині застосовують як стимулювальний і вітрогінний засіб. Настоянку прописують при інфекційних захворюваннях шкіри, порушеннях травлення, для полегшення пологів і усунення зубного болю. Гвоздиковий чай допомагає при нудоті. У китайській медицині гвоздикову олію використовують при діареї, грижі, бронхіті, несвіжому подиху. В Індонезії популярні цигарки із суміші тютюну та гвоздики. Квітки Г.д. широко застосовують як пряність. Гвоздикову олію застосовують у тютюновій, фармацевтичній, парфумерно-косметичній, харчовій та лікеро-горілчаній промисловості, для виробництва чорнила. На її основі виготовляють репеленти. У США гвоздикову олію використовують у сумішах пряних олій для соусів.

Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник / Відп. ред. А.М. Гродзінський. — К., 1992.; Муравьева Д.А. Тропические и субтропические лекарственные растения. — М., 1982.