ФАРМАЦЕВТИЧНА ПРОФІЛАКТИКА

ФАРМАЦЕВТИЧНА ПРОФІЛАКТИКА — комплекс заходів, які передбачають взаємодію провізора, пацієнта і, при необхідності, лікаря, спрямовану на збереження і зміцнення здоров’я, покращання якості життя, попередження виникнення патологічних станів і захворювань, а при їх появі — прогресування і погіршення стану пацієнта, рецидиву захворювань та їх переходу у хронічну форму, а також попередження можливих негативних або небажаних наслідків (побічних ефектів, ускладнень, нераціональностей) фармакотерапії. Ф.П. є складовою фармацевтичної допомоги (див. Фармацевтична допомога). Визначення терміна запропоновано Г.Ю. Яцковою, Б.Л. Парновським у 2006 р.

У 1979 р. 32-га сесія Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я заклала основу Глобальної стратегії «Здоров’я для всіх до 2000 року», в концепції якої передбачені 3 важливі принципи: забезпечення здоров’я (health promotion), захист здоров’я (health protection), широке залучення профілактичних служб (preventive services). З того часу профілактика епідемічних, ендемічних та інших хвороб є одним із обов’язкових елементів політики ВООЗ. У кінці 80-х років ХХ ст. міжнародні фармацевтичні організації уніфікували питання про роль фармацевта (провізора) у системі охорони здоров’я. В 1991–1993 рр. Міжнародна фармацевтична федерація розробила Стандарти якості аптечних послуг «Належна аптечна практика» (Good pharmacy practice — GPP). Цей документ став основою для впровадження окремих принципів, втілених у резолюції Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я WHA 47.12 «Роль фармацевта у здійсненні переглянутої стратегії ВООЗ у галузі лікарських препаратів» від 10.05.1994 р. Після перегляду документ був виданий ВООЗ у 1996 р. під назвою «Належна аптечна практика в комунальних і лікарняних аптеках». GPP орієнтує провізора, в першу чергу, на хворого; зосереджує увагу на зміцненні здоров’я і профілактиці захворювань, а при необхідності — на забезпеченні якісного терапевтично ефективного і безпечного самолікування; акцентує увагу на важливості інформування пацієнтів про правильне застосування ЛП, сприяє раціональному виписуванню ліків і забезпечує високий професіоналізм спеціалістів та дотримання професійної етики. У рамках концепції GPP пропагується активна співпраця між провізором, лікарем і пацієнтом, що дозволяє оптимізувати використання ліків. Отже, теоретичною основою концепції Ф.п. є GPP. Предметом дослідження Ф.п. є діяльність провізора із забезпечення захисту і зміцнення здоров’я індивідуума, зменшення захворюваності як за фактом виникнення, так і за ступенем тяжкості перебігу і тривалістю, а також ускладнень фармакотерапії. Об’єктами дослідження Ф.п. є ЛП, які використовуються для профілактики виникнення та рецидиву захворювань, а також патологічних станів, у т.ч. таких, що є результатом нераціонального застосування ліків; пацієнти: здорові, здорові з особливими станами (вагітність, період годування грудьми), особи в стадії передхвороби, хворі, які приймають ЛП як у процесі відповідного самолікування, так і призначені лікарями.

Завдання Ф.п. полягають у: 1) вихованні відповідальності за своє здоров’я; 2) навчанні основам здорового способу життя та його корекції в разі виникнення захворювання; 3) проведенні немедикаментозних і медикаментозних заходів щодо запобігання розвитку захворювань і патологічних станів; 4) виявленні симптомів захворювань на ранніх стадіях, у т.ч. стадії «передхвороби»; 5) проведенні немедикаментозних і медикаментозних заходів щодо запобігання рецидиву захворювань; 6) попередженні виникнення можливих негативних або небажаних побічних ефектів при застосуванні безрецептурних і рецептурних ЛП, їх комбінацій та усуненні наслідків у разі прояву вказаних ускладнень фармакотерапії; 7) створенні індивідуалізованих програм Ф.п. з урахуванням холістичного підходу до кожного пацієнта; 8) співпраці з іншими спеціалістами охорони здоров’я, зокрема, сімейними лікарями, медсестрами з усіх аспектів Ф.п.

Процес реалізації завдань Ф.п. базується на засадах фармацевтичної опіки, яка є також елементом GPP. Типи Ф.п.: 1) немедикаментозна — зокрема, забезпечення санітарно-просвітницькою літературою, консультаціями; пропагування здорового способу життя, надання рекомендацій щодо усунення факторів ризику розвитку захворювань і патологічних станів, проведення простих медико-діагностичних маніпуляцій (напр. вимірювання АТ, а в перспективі — визначення вмісту холестерину, цукру у крові); 2) медикаментозна — профілактика захворювань, патологічних станів та ускладнень фармакотерапії за допомогою ЛП. Первинна — комплекс заходів, які здійснює провізор з метою зниження ризику розвитку захворювань та патологічних станів, збереження й зміцнення здоров’я та покращання якості життя. Вторинна — комплекс заходів, які здійснює провізор для допомоги пацієнту в самодіагностиці захворювань і патологічних станів на ранніх стадіях з метою найбільш швидкого початку самолікування, а при необхідності — лікування після консультації і під наглядом лікаря, що забезпечує скорочення тривалості розладу здоров’я або покращання прогнозу. Третинна — комплекс заходів, які здійснює провізор з метою попередження рецидиву захворювань, їх переходу в хронічну форму; 3) попередження ускладнень фармакотерапії, пов’язаних із можливим проявом негативних і небажаних побічних ефектів ЛП, що вживаються одночасно, їх нераціональних взаємодій, неврахуванням протипоказань до застосування ліків у конкретного хворого. При здійсненні провізором Ф.п. пропонується виділяти такі основні етапи: 1) розробка інформаційно-освітніх програм та відповідних матеріалів для населення з пропагування здорового способу життя; усунення факторів ризику розвитку найбільш поширених захворювань (ГРВІ, туберкульозу, ВІЛ/СНІДу, сифілісу, гепатиту В, захворювань серцево-судинної системи, раку, діабету, хронічних респіраторних захворювань, остеопорозу та інших дегенеративних порушень кістково-м’язової системи, стресу як одного із розладів психічного здоров’я); пояснення природи розвитку таких захворювань та їх негативних наслідків для здоров’я і якості життя; при цьому обов’язковим є позначення «загрозливих» симптомів, що можуть свідчити про розвиток таких патологій. До розробки вказаних програм і матеріалів можна при необхідності залучати й інших спеціалістів охорони здоров’я, зокрема лікарів різних спеціальностей; 2) Забезпечення відвідувачів аптеки розробленими програмами і матеріалами шляхом відповідного оформлення торгового залу (плакати, стенди), надання консультацій на робочому місці, розповсюдження друкованих брошур, інформаційних листків, використання електронної пошти, створення інтернет-сайтів тощо; 3) розробка та реалізація індивідуалізованих інформаційно-освітніх програм Ф.п. для кожного пацієнта — відвідувача аптеки з урахуванням стану його здоров’я, віку, статі, освіти, умов праці й побуту. З цією метою в аптеці пропонується вести паспорт Ф.п. пацієнта. Такий паспорт повинен складатися з 3 частин. Загальна частина, яка містить прізвище, ім’я по батькові пацієнта; соціальні дані: освіта, професія, місце й умови праці, умови побуту, зокрема стан фізичної активності, шкідливі звички (тютюнопаління, зловживання алкогольними напоями), особливості харчування; дані про анатомо-фізіологічні характеристики (рік народження, стать, маса тіла, ріст тощо); інші дані, які дозволяють з’ясувати реальний спосіб життя хворого, стан здоров’я і виявити чинники ризику розвитку, або прогресування, або рецидивування певних захворювань: наявність хронічних захворювань, перенесені захворювання органів та систем, перенесені операції й травми, певні стани (вагітність, період годування грудьми, клімакс тощо), наявність алергії на продукти харчування, наявність захворювань у членів родини (бажано декілька поколінь); суб’єктивну оцінку пацієнтом стану свого здоров’я. Огляд Ф.п., який містить дані про відомі пацієнту (або його лікарю) алергії на ЛП, підвищену або знижену чутливість до них; інформацію про всі ліки, які застосовує пацієнт (рекомендовані провізором, призначені лікарем), а також про препарати чи БАР, які пацієнт вживає одночасно. При цьому вказується назва ЛП, лікарська форма, схема, тривалість і періодичність курсу його застосування, а в процесі контролю за Ф.п. вносяться дані про корекцію схеми застосування, побічні ефекти, які відзначалися, заходи, яких було вжито для їх усунення, загальну ефективність або неефективність ЛП, а також суб’єктивне ставлення до нього пацієнта. Протокол Ф.п. містить план та звіт про її хід, корекцію можливого плану та кінцеві результати. План Ф.п. складається на підставі аналізу даних загальної частини і містить: 1) виявлення у пацієнта початкових симптомів розвитку захворювання або патологічного стану шляхом опитування й проведення простих медико-діагностичних маніпуляцій (вимірювання АТ, частоти пульсу, температури тіла тощо). При їх наявності робиться висновок про доцільність переходу до самолікування або направлення пацієнта на консультацію до лікаря; 2) встановлення мети Ф.п.; 3) рекомендації щодо оптимального для конкретного пацієнта способу життя; 4) перелік ЛП для профілактики розвитку найбільш імовірних захворювань (первинна Ф.п.), або ЛП для попередження рецидиву перенесеного захворювання і переходу його у хронічну форму (третинна Ф.п.), або ЛП для попередження можливих ускладнень фармакотерапії, яку вже одержує пацієнт; 5) установлення періодичності контролю за процесом Ф.п.; 6) критерії направлення пацієнта до лікаря на будь-якому етапі Ф.п.: поява «загрозливих» симптомів, сумніви провізора відносно стану пацієнта. Звіт про хід Ф.п. містить результати систематичного контролю (подальший нагляд) за цим процесом із зазначенням наступних дій: провести корекцію способу життя, схеми Ф.п. або продовжити Ф.п. відповідно до початкового плану. В протоколі зазначається й кінцевий результат: стан здоров’я та якість життя пацієнта покращилися, не змінилися, погіршилися; робиться відповідний висновок: припинити Ф.п., або повторити курс Ф.п. через певний час, або перейти до самолікування розладу здоров’я, або звернутися до лікаря і пройти курс лікування під його наглядом. Отже, в паспорті фіксуються всі етапи індивідуалізованої Ф.п. Як результат поступово створюється експериментальна база знань про оптимальну Ф.п. у конкретного пацієнта, що містить як об’єктивні дані, так і суб’єктивні переваги. При розробці індивідуалізованих інформаційно-освітніх програм Ф.п. при необхідності можна залучати й інших спеціалістів охорони здоров’я, зокрема, найбільш доцільно — сімейних лікарів. При виконанні розроблених індивідуалізованих програм Ф.п. провізор зобов’язаний: відпускати пацієнту ЛП, дотримуючись засад і принципів фармацевтичної опіки; забезпечити пацієнта відповідними матеріалами: інструкцією, надрукованою на основі паспорта Ф.п. пацієнта, яка містить чіткі рекомендації послідовності його дій, а також інформацію щодо раціонального застосування ЛП для Ф.п.; в усній формі проконсультувати пацієнта про його програму Ф.п. і пересвідчитися, що пацієнт зрозумів надані рекомендації і має намір їх виконувати. Отже, провізор повинен володіти навичками спілкування: встановлювати доброзичливий контакт з пацієнтом, стосунки довіри і взаємного прагнення до досягнення максимально ефективного результату; організовувати співбесіду у вигляді структурованого опитування із зазначенням збереження конфіденційності одержаної інформації; усувати бар’єри, пов’язані з освітнім, соціально-економічним, культурним рівнем, інтересами та звичками пацієнта; використовувати доступні для розуміння слова, уникати складних медичних термінів, коротко і чітко ставити питання; зосереджуватися на пацієнтові, вміти його вислухати, не перебивати, не показувати відсутності інтересу, несхвалення, вміти оцінювати його невербальну поведінку (вираз обличчя, поза, тон). Аналогічно, як у плані правового забезпечення самолікування, відповідальність за забезпечення ефективної і безпечної Ф.п. покладається на провізора, а також лікаря — у разі їхньої співпраці, а врешті — на пацієнта, який є суб’єктом прийняття будь-яких рішень щодо власного здоров’я.

Яцкова Г.Ю., Парновський Б.Л. Концепція фармацевтичної діагностики // Фармац. журн. — 1999. — № 2; Яцкова Г.Ю., Парновський Б.Л. Теоретичні аспекти фармацевтичної профілактики // Фармац. журн. — 2006. — № 1; Яцкова Г.Ю., Крамаренко Г.В., Парновський Б.Л. Практичні аспекти фармацевтичної профілактики // Фармацевт Практик. — 2006. — № 3; Яцкова Г.Ю., Слабий М.В., Крамаренко Г.В., Парновський Б.Л. Фармацевтична профілактика та її кадрове забезпечення: Монографія. — Львів, 2007.