ОПЛАТА ПРАЦІ — часткова компенсація власником засобів виробництва в грошовій або натуральній формі, затраченої найманими працівниками у процесі виробництва праці. Часткова (а не повна) О.п. існує в усіх суспільно-економічних формаціях, в яких із зростанням продуктивності праці з’являється додатковий продукт. Складові О.п. як часткової компенсації витрат фізичної, розумової, нервової енергії — оплата за шкідливі умови праці, що має місце на ФП; її інтенсивність і продуктивність; за рівень кваліфікації; дисципліну праці; відповідальність за стан робочого місця, до якого на ФП та аптечних закладах існують особливі вимоги щодо санітарно-гігієнічних норм і умов виготовлення ЛП; за роботу у вихідні дні та у нічні зміни; понаднормові роботи; за небезпечні роботи; роботи в небезпечних умовах (диспансери для хворих на СНІД, онкологічні захворювання, туберкульоз та інші особливо небезпечні хвороби, де розташовані аптеки, фітохімія, технологічні цехи тощо), а також істотне ускладнення процесу праці в сучасних умовах. Враховуються також темпи зростання ВВП при збільшенні частки фармацевтичної галузі в народному господарстві та інші чинники, які значно розширюють межі відтворювальної та стимулювальної функції заробітної плати (оплата вихідної допомоги, витрати на соціальні забезпечення, культурно-побутового обслуговування населення, різноманітні премії та ін.). Заробітна плата — грошове вираження вартості й ціни товару «робоча сила» та частково результативності її функцій. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата — це винагорода, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений орган сплачує працівнику за виконану ним роботу згідно з положенням трудового договору. Розмір О.п. в цілому залежить від складності та умов роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці й господарської діяльності підприємства. Так, схемні посадові оклади управлінського складу працівників аптечних підприємств залежать від групи аптеки щодо О.п. керівних працівників відповідних закладів (аптек, баз, складів); групи закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту, до складу яких входить аптека, від рівня освіти і підвищується за відповідну кваліфікаційну категорію. Схемний оклад виробничого персоналу залежить лише від освіти та кваліфікаційної категорії. Регулюють О.п. форми і системи О.п. Основними формами О.п. і, відповідно, обліковими показниками є відрядна і погодинна. У разі, коли технічне нормування дає можливість здійснювати О.п. відповідно до її кількості за тарифною системою, яка враховує різницю у рівні кваліфікації працівників, напруженості й складності роботи, то форми О.п. з їх системами (проста, преміальна) враховують заробіток за фактично відпрацьований час, обсяг виробленої продукції чи виконаних робіт і наданих послуг. Відрядна О.п. застосовується в основному на виробництві, у т.ч. на ФП. За такої форми О.п. заробітна плата працівників прямо залежить від кількості виконаної роботи і розміру розцінки. Відрядна О.п. складається із таких систем: прямої, прогресивної, акордної та преміальної. Погодинна форма О.п. містить просту погодинну та погодинно-преміальну системи. Ця система О.п. найбільш прийнятна для аптечних підприємств, що зумовлено специфікою їх роботи. Мінімальні тарифні ставки встановлюються Генеральним тарифним погодженням і не можуть бути нижчими від гарантованої державою мінімальної заробітної плати. Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оплату праці», системи О.п. встановлюються підприємствами та затверджуються колективним договором. При цьому норми О.п. не можуть бути нижчими від установлених галузевим тарифним погодженням. Фонд О.п. складається з основних, додаткових, стимулювальних і компенсаційних оплат. Основна заробітна плата — це винагорода за роботу, виконану згідно зі встановленими нормами праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робочих, посадових окладів — для службовців. Додаткова заробітна плата — це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи, винахідливість та особливі умови праці. Вона містить доплати, надбавки, гарантії та компенсаційні виплати, премії за виконання виробничих завдань і функцій та за економію матеріальних ресурсів. Інші заохочення — стимулювальні та компенсаційні виплати — містять оплату додаткових відпусток, доплати і надбавки до державних пенсій, одноразову допомогу, вартість курортно-санаторних путівок та інші виплати, передбачені законодавством. Не включаються до фонду О.п. доходи (дивіденди, проценти) від акцій, вкладів у майно підприємств. Базою виплат, з якої нараховується середня заробітна плата для надання пільг за соціальним страхуванням, є основна і додаткова заробітна плата, інші стимулювальні та компенсаційні виплати (у т.ч. в натуральній формі), що підлягають оподаткуванню і з яких утримуються страхові внески. До складу прямих виплат на О.п. входять заробітна плата та інші виплати працівникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат, у т.ч. taxa laborum — О.п. провізорів і фармацевтів, зайнятих виготовленням ліків за індивідуальними рецептурними прописами (див. Тарифи). Оскільки значна частка витрат аптечних підприємств, що займаються як оптовою, так і роздрібною реалізацією фармацевтичних товарів, припадає на збут, згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», О.п. і компенсаційні винагороди провізорам і фармацевтам (продавцям), торговим агентам і працівникам підрозділів, що забезпечують збут (менеджерам), включають у витрати на збут. Витрати на О.п. є частиною «Витрат від операційної діяльності», за винятком витрат на відрядження та матеріальну допомогу, які віднесені до складу елемента «Інші операційні витрати». Зі зростанням вартості робочої сили розширюються межі необхідного продукту, а отже, величина реальної заробітної плати. Державне регулювання О.п. — система впливу органів державної влади й управління на рівень і організацію заробітної плати. Відповідно до ст. 8–11 Закону України «Про оплату праці», система державного регулювання О.п. охоплює підприємства всіх форм власності й передбачає таке: умови визначення розміру мінімальної заробітної плати, порядок його встановлення та перегляду; мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати, порядок їх установлення; норми О.п. за особливих умов. Договірне регулювання О.п. — це система відносин із приводу О.п., яка закріплюється в угодах, що укладаються на державному (генеральна угода), на галузевому (галузева угода), регіональному (регіональна угода) та виробничому (колективний договір) рівнях. Відповідно до ст. 14–20 Закону України «Про оплату праці», договірне регулювання О.п. охоплює організацію О.п. на підприємствах (форми, системи, норми праці, розцінки, тарифні сітки та ін.); О.п. працівників, які виконують роботи, невластиві для основної діяльності галузі (підгалузі); О.п. працівників загальних (наскрізних) професій та посад; О.п. за сумісництвом; О.п. за контрактом.
ЕЕ. У 3 т. Ред. С.В. Мочерний. — К., 2000; Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку: нормативна база. — Х., 2001; Закон України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95 ВР; Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV; Наказ МОЗ України «Про внесення змін та доповнень до Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та соціального захисту населення» від 30.05.2003 р. № 144/239; Наказ МОЗ України «Про впорядкування та затвердження умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення» від 06.04.2001 р. № 161/137; Постанова КМУ «Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням» від 26.09.2001 р. № 1266.