ФАРМАЦЕВТИЧНА ПРОМИСЛОВІСТЬ

ФАРМАЦЕВТИЧНА ПРОМИСЛОВІСТЬ — сукупність промислових підприємств, на яких виробляються ЛП і вироби медичного призначення. Ф.п характеризується численними міжгалузевими, внутрішньогалузевими та технологічними зв’язками; особливістю сировинної бази, яка надзвичайно різноманітна і містить мінеральні ресурси, сільськогосподарську, рослинну і тваринну сировину та синтетичні субстанції; широким асортиментом продукції, що виробляється (окремі ФП виготовляють до 170–180 найменувань ЛП); своєрідністю територіальної організації й концентрацією виробництва. Сьогодні Ф.п. України представлена понад 140 виробниками ЛП і субстанцій. Вона займає особливе положення серед інших галузей промисловості. Основа цього полягає в соціальній спрямованості та повсякденній значущості продуктів її виробництва. Поточний попит на ЛП суттєво не залежить ні від підйомів, ні від спадів національної економіки. Для вітчизняної Ф.п. (відносно молодої) характерні стійкі, відносно високі темпи зростання виробництва — в середньому 15–20% на рік. Щорічно зростає її експортний потенціал, упроваджуються у виробництво нові ЛП. Але незважаючи на серйозні досягнення у розвитку Ф.п. України, досить великою залишається частка генеричних ЛП у загальному обсязі виробництва (понад 90%). Це значною мірою зумовлює і високий рівень дублювання асортименту ЛП, які виготовляють вітчизняні ФП (понад 40%). Наслідком подібних тенденцій стає погіршення фінансового стану багатьох ФП і зниження їх можливості щодо накопичення власних фінансових ресурсів, потрібних для їх подальшого економічного розвитку і посилення конкурентних позицій.

Найактуальнішою проблемою для підприємств Ф.п. залишається перехід на виробництво згідно зі стандартами GMP. Упровадження стандартів GMP дозволить вітчизняним ФП значно розширити географію експорту ЛП та розпочати процедуру їх реєстрації відразу у 25 країнах Східної Європи, Прибалтики, Південно-Східної Азії, Центральної та Північної Африки. Перехід Ф.п. на стандарти GMP значною мірою підвищує поточні витрати ФП, пов’язані з контролем якості вихідної сировини, матеріалів, усіх стадій виробничого процесу, стану приміщень та ін. Характерною ознакою є також висока матеріаломісткість фармацевтичного виробництва, яка значно перевищує середні показники у промисловості України в цілому і становить приблизно 70%. Оскільки фармацевтичне виробництво відрізняється широтою асортименту і багатономенклатурністю вихідної сировини, основних і допоміжних матеріалів, це зумовлює досить високу іммобілізацію грошових коштів ФП у створення виробничих запасів. У виробництві ЛП у значних кількостях використовуються органічні розчини, хімічні реактиви, широка номенклатура кислот і лугів. Це потребує також додаткових інвестицій, пов’язаних зі створенням і експлуатацією складних систем уловлювання та регенерації розчинів, нейтралізації, очищення та бактеріологічного знешкодження промислових стоків і викидів в атмосферу пароповітряних сумішей. Усе це значно збільшує витрати з охорони праці та навколишнього середовища порівняно з підприємствами інших галузей. Крім того, робота з БАР потребує спеціального оформлення технологічних процесів (герметичність, використання інертних газів та ін.) і зумовлює значні додаткові витрати на підготовку операцій та стерилізацію матеріальних потоків, повітря виробничих приміщень, обладнання, комунікацій, на приготування й використання дистильованої та демінералізованої води тощо. Використання агресивних реагентів у виробництві потребує спеціальних вартісних матеріалів для реакторів і трубопроводів, зменшує термін служби обладнання та збільшує витрати на капітальні і поточні ремонти. Такі та інші додаткові витрати, характерні для фармацевтичного виробництва, знижують економічну ефективність капітальних витрат. Однією з відмінностей Ф.п. також є досить високий рівень зношування основних фондів, який на багатьох підприємствах перевищує 50%. Це зумовлює вкрай низьку питому вагу амортизаційних відрахувань у собівартості ЛП і значно зменшує роль такого важливого джерела самофінансування в ринкових умовах, як амортизаційні відрахування. Характерною для вітчизняної Ф.п. є її висока залежність від імпортованої сировини та матеріалів. Приблизно 80% субстанцій, необхідних для виробництва ЛП, ввозяться в Україну з близького та далекого зарубіжжя (Індії, Великобританії, Китаю). Тривалість процесів транспортування, необхідність страхування вантажів, додаткові витрати, які супроводжують процес розтаможування (оформлення ліцензій, митних декларацій, проведення аналізу субстанцій і матеріалів та інші витрати), значною мірою зумовлюють вилучення фінансових ресурсів із господарського обігу Ф.п. і значно знижують обіговість їх коштів.

Основними ознаками, притаманними вітчизняній Ф.п. на сучасному етапі розвитку, є: орієнтація на генериковий тип виробництва; надання переваг методам цінової конкуренції; підвищення уваги до питань виходу на перспективні ринки субстанцій; поступова модернізація виробничої бази відповідно до правил GMP; зростання вимог до рівня професійної підготовки кадрів; обмеженість інвестиційних ресурсів; переважання в структурі інвестиційних витрат на технічне переозброєння виробництва та ін. Характерною ознакою ЛП вітчизняного виробництва сьогодні є підвищення їх якості й збереження доступної ціни на них, яка в середньому в 2–2,5 рази нижче у порівнянні із зарубіжними препаратами-аналогами. Але в сучасних умовах навіть дешевизна вітчизняних ЛП не забезпечує їм достатньої конкурентної переваги. Наслідком цих тенденцій стає поступове скорочення останнім часом частки українського фармацевтичного ринку, яку контролюють вітчизняні виробники ЛП. Для вітчизняних фармацевтичних виробників подібна ситуація обертається втратою значних фінансових ресурсів, які у вигляді прибутків «перетікають» у зарубіжні фармацевтичні корпорації.

Сьогодні в основу формування стратегії розвитку вітчизняної Ф.п. повинні бути покладені такі принципи: безперервність, соціальна спрямованість, економічність, гнучкість інноваційно-інвестиційної діяльності та її адаптованість до зміни факторів зовнішнього і внутрішнього середовища; активне оновлення асортименту ЛП і впровадження у виробництво генеричних ЛП нового покоління; надання переваг неціновим методам конкурентної боротьби, зокрема, якості ЛП; інтеграція науки і виробництва з активним залученням підприємницького капіталу (банківського, торговельного та ін.); залучення стратегічних інвесторів для реалізації широкомасштабних проектів щодо переходу Ф.п. на правила GMP; комерціалізація науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт; активний маркетинг.

Какие перемены ждут отечественную фармотрасль? // Ремедиум. — 2009. — № 1; Посилкіна О.В., Костюк Г.В., Тіманюк В.М. Економіка і організація інноваційної діяльності. — Х., 2009; Посилкіна О.В., Сагайдак Р.В. Економіка, планування та організація хіміко-фармацевтичного виробництва. — Х., 2004; Посилкіна О.В., Толочко В.М. Фінансова діяльність хіміко-фармацевтичних підприємств / За ред. В.М. Толочка. — Х., 2001; Толочко В.М. Управління фармацією. — Х., 2004; Черних В.П. Концептуальні аспекти реформування фармацевтичної галузі // Вісник фармації. — 2001. — № 4.