ФАРМАЦЕВТИЧНА ОПІКА

ФАРМАЦЕВТИЧНА ОПIКА — комплексна програма взаємодії провізора та пацієнта (провізора та лікаря) протягом усього періоду медикаментозної терапії, починаючи з моменту відпуску ліків до повного припинення їх дії.

Уперше термін «Ф.о.» був сформульований у Токійській декларації, яку прийняв Конгрес Міжнародної федерації фармацевтів у 1994 р. У тому ж році ВООЗ визначила концепцію GPP, елементом якої є Ф.о. У світлі вимог GPP термін «Ф.о.» закріпився як назва ідеології практики, що визначає хворого та суспільство як первинних користувачів діяльності фармацевта. Ф.о. припускає залучення провізора (фармацевта) до активної діяльності щодо забезпечення здоров’я та запобігання захворюванням серед населення, відповідальність провізора (фармацевта) перед конкретним пацієнтом за результат лікування фармакологічними препаратами, але повинна проводитися провізором у тісній співпраці з іншими професіоналами охорони здоров’я (лікарями та медичними сестрами). На провізора не тільки покладається обов’язок забезпечити хворого якісними ЛП та виробами медичного призначення — головним завданням його професійної діяльності стає підвищення ефективності й безпеки медикаментозної терапії конкретного хворого. В аптечній практиці часто виникає потреба у Ф.о. хворих з урахуванням відповідального самолікування, яке викликає необхідність контролю терапії амбулаторних хворих. Відповідальне самолікування можливе лише у разі розвитку безпечних для життя симптомів і синдромів, усунути які можна за допомогою безрецептурних (ОТС від англ. over the counter) препаратів різних груп (антацидні, проносні, анальгетики-антипіретики, спазмолітики та ін.). Протягом життя кожна людина застосовує відповідальне самолікування, не звертаючись до лікаря при «несерйозних» симптомах — головному болю, печії після переїдання або вживання алкогольних напоїв, подряпинах, саднах, порізах, нежитю, метеоризмі, запорі. В таких випадках роль провізора як консультанта з питань медикаментозної терапії є першочерговою. Провізор в аптеці в системі заходів, що визначають Ф.о., враховує фізіологічні, біофармацевтичні та фармакоекономічні чинники і дає рекомендації до застосування ЛП, їх генеричної заміни.

Основою Ф.о. є професійні знання й досвід провізора, норми професійної медичної та фармацевтичної етики і деонтології, доброзичливе ставлення провізора до хворого і відповідальне — до своїх обов’язків. Для здійснення Ф.о. при відпуску безрецептурних препаратів в аптеці провізор повинен: правильно оцінити проблему пацієнта (вік, стать та індивідуальні особливості особи, яка підлягає Ф.о.; симптоми, тривалість нездужання, лікарський анамнез; з’ясувати, чи не пов’язані симптоми з будь-яким серйозним розладом здоров’я і, якщо це так, направити хворого до лікаря; при менш серйозній проблемі дати пораду); забезпечити пацієнта безрецептурним ЛП та повною інформацією про дію препарату, спосіб його застосування, тривалість лікування, поєднання з іншими ліками та їжею, можливі побічні ефекти; порадити пацієнту подальший нагляд лікаря.

Зарума Л.Є., Калинюк Т.Г. Контрольована фармакотерапія як складова частина фармацевтичної опіки // Клін. фармація. — 2000. — № 4; Зупанец И.А. Фармацевтическая опека // Фармацевтъ практик. — 2003. — № 1; Зупанец И.А. Фармацевтическая опека: значение для медицины и фармации // Зб. наук. праць Міжнарод. наук.-практ. конф. — Х., 2003; Фармацевтическая опека — важнейший аспект клинической фармации / И.А. Зупанец, В.П. Черных, С.Б. Попов и др. // Провизор. — 2000. — № 11; Фармацевтическая опека / И.А. Зупанец, В.П. Черных, С.Б. Попов и др. — Х., 2003; Menabde N., Stobbelaar F.: The Patient In Focus. A Strategy Paper // WHO / EURO / WHO / DAP/98.8. — 1998.