ГУНЬБА СІННА

ГУНЬБА СІННА, Trigonella foenum-graecum L. (грец. trigonon — трикутник + лат. foenum — сіно; graecus, a, um — грецький) — однорічна трав’яниста рослина родини бобових — Fabaceae (Leguminosae); рос. назва: пажитник сенной, син. шамбала. Стебло Г.с. прямостояче, розсіяноопушене, 10–50 см завв. Листки чергові, трійчасті із зубчастими листочками. Квітки зигоморфні, по 1–2 у пазухах листків; віночок блідо-жовтий, ближче до основи — блідо-фіолетовий. Плід — біб, до 6 см завд., голий або опушений. Цвіте у червні. Як дикорослий вид росте у передгірних районах Ірану, Іраку, Туреччини і Тибету. Культивувався ще у стародавньому Єгипті та Індії. В Україні вирощують як кормову та ефіроолійну рослину. Використовують насіння (Semina Foenum graeci). Рослина неофіцинальна. Усі види Г.с. синтезують стероїдні сапоніни. Насіння Г.с. містить алкалоїд тригонелін (0,38%), нікотинову кислоту (3,5–18 мг%), сапоніни (1,34%): тигогенін, діосгенін, ямогенін, тригогенін, гітогенін, глікозиди фуростен-5-тріолу-3β,22,26; слиз (30–38%), холін (0,05%), рутин, гіркі речовини та ефірну олію (0,30%). Насіння Г.с. — Semen Trigonellae foenum-graeci — використовують для одержання препарату Пасенін, який має антисклеротичну дію.

Г.с. входить до БТФ. У народній медицині насіння Г.с. вживають для збудження апетиту; призначають при кахексії, захворюваннях легень, недостатності вітаміну РР та зовнішньо при екземі. В Україні застосовують ще три види гуньби: Г. голуба — T. caerulea (L.) Ser., Г. монспелійська — T. monspeliaca L., Г. простерта — T. procumbens (Bess.) Reichenb. У сироварінні Г. голубу та Г. простерту використовують як ароматизатор. Г. монспелійську та Г. простерту застосовують як барвники для тканин (жовтогарячий та оливковий).

Gunba_sinna_1.eps

Тигогенін

Gunba_sinna_2.eps

Діосгенін

Коган Л.М., Богачова Н.Г. Новые гликозиды фуростен-5-триола-3β,22,26 из Trigonella foenum-graecum L. и T. caerulea // Тез. 5-го Советско-индийского симпозиума по химии природ. соединений. — Ереван, 1978; Пажитник сенной — Trigonella foenum-graecum L. // Мир медицины и лекарственных растений. — 2000. — № 1–2 (9–10); Растительные ресурсы СССР. Цветковые растения, их химический состав, использование. Семейства Hedrangeaceae — Haloragaceae. — Л., 1987.