ФАРМАЦЕВТИЧНА БІОЛОГІЯ

ФАРМАЦЕВТИЧНА БІОЛОГІЯ (грец. pharmakeus — приготування ліків, отрут; bios — життя + logos — слово, вчення) — комплекс наук, спрямованих на вирішення проблем сучасної біології і фармації. Термін Ф.б. був уведений О. Чирхом (1909), який писав: «Коли медицина ґрунтовно зіпсує собі шлунок, застосовуючи ліки хімічного синтезу, та перепробує всі органи тіла тварини, вона повернеться до найдавніших ліків людства — лікарських рослин та зілля». У широкому розумінні до Ф.б. відносять клітинну біологію, біологію індивідуального розвитку, генетику, мікробіологію, вірусологію та мікологію, а також ботаніку (див. Фармацевтична ботаніка). У вузькому значенні термін охоплює питання, пов’язані з біосинтезом, одержанням, застосуванням та механізмами дії БАР природного і штучного походження, джерелами яких є рослинна сировина та мікроорганізми, а також безклітинні системи утворення рекомбінантних молекул, напр. імуноглобулінів (див. Біотехнологія).

Dingermann T., Hänsel R., Zünder I. Pharmazeutische Biologie. Molekulare Grundlagen und klinische Anwendungen. — Berlin, 2002; Reinhard E. Pharmazeutische Biologie 1. Die biologischen Grundlagen für Studium und Praxis Sprache. — Berlin, 2001; Leistner E., Brecke S.-W. Pharmazeutische Biologie, Grundlagen und Systematik. — Berlin, 2000.